Розділ 17

Площа швидко заповнювалася людьми. Добігала кінця і коротка ідилія мирного протесту, яка було встановилася після першого штурму. На площу почали приходити чи приїжджати великі групи молодих людей, які одразу висувалися до будівлі акімату. Обличчя багатьох із них були напівзакриті - або медичними масками, або шарфами чи хустками. Частина цих людей були одягнені у червоні куртки – такі самі, яка була на Тарасові. Деякі мали зброю. Вони зверталися до інших мітингувальників, переконуючи їх штурмувати будівлю акімату. Натовп знову присунувся до його центрального корпусу, почалася канонада від безперервних вибухів світлошумових гранат.

А потім проспектом Назарбаєва, від проспекту Абая на площу зайшла нова велика група протестувальників, яка складалася переважно з молодих чоловіків. Вони одразу попрямували до східного корпусу будівлі акімату, що виходить на проспект Назарбаєва. Щоб краще бачити, Тарас перетнув площу і пристроївся до цієї колони. Він бачив, що більшість людей, які прийшли з нею, були озброєні гумовими кийками або палицями. Багато хто був із поліцейськими щитами - мабуть, сьогодні вже стикалися з силовиками. Чи десь отримали?

Вони підійшли до будівлі і почали закидати вікна камінням. Але кидали й коктейлі Молотова. І вже незабаром на першому поверсі з'явилося перше загоряння. Захисників у східному корпусі, схоже, було небагато, і гасити пожежу не було кому. Та й світлозвукові гранати летіли з вікон цієї будівлі дедалі рідше, а потім зовсім перестали.

Незабаром зменшилась кількість вибухів і перед центральним корпусом будівлі. Тарас зрозумів, що захисники відходять, покидають акімат. Судячи з кількості вибухів біля центрального входу, їхній відхід залишилися прикривати кілька бійців. І було зрозуміло, що довго протриматися їм не вдасться, і доля їхня може бути трагічною.

Нарешті протестувальники прорвалися через центральний вхід усередину будівлі, в середині лунали окремі постріли. Почалася пожежа у правій стороні центрального корпусу, що виходить на площу. Потім з'явилися нові осередки загоряння, пожежа в будівлі акімату посилювалася.

Тарас згадав, як у ніч на 19 лютого 2014 року розпочиналася пожежа у будівлі профспілок на Хрещатику, яку захисники Майдану використовували і як штаб, і як госпіталь, і як пункт обігріву. Причиною пожежі тоді також були пляшки із запальною сумішшю, які закидали у вікна. В результаті одна з найкрасивіших будівель Хрещатика повністю вигоріла, і в пожежі загинули двоє людей. Але революція перемогла.

Однак у Києві, навіть під час найзапекліших сутичок із силовиками, майданівці підтримували зв'язок і з пожежниками, і зі швидкою. І будівлю профспілок тоді гасили кілька екіпажів київської пожежної. Їм вдалося врятували з нього 30 людей.

- Може, треба викликати пожежну охорону? - звернувся Тарас до групи немолодих алматинців, які з явним жалем дивилися на пожежу.

– Телефон не працює, як викликати? – відгукнувся один із них.

– Пожежна машина сама горить на сусідній вулиці, – зауважив іншій.

Тим часом велика група людей, яка раніше тримала в облозі східний корпус будівлі акімату, попрямувала через сквер вгору до будівлі старої резиденції президента Казахстану. Там, за огорожею, стояли спецназівці у повному екіпіруванні – у шоломах, бронежилетах, з гвинтівками та автоматами. Вони зустріли протестувальників залпом із травматичної зброї, а потім і гранатами зі сльозогінним газом. Натовп знову відкотився назад.

Але після застосування гранат вулицю накрила щільна хмара диму й газу, видимість різко погіршилася. І інша група протестувальників наблизилися до огорожі. А з проспекту військова вантажівка, що раніше була захоплена у силовиків, врізалася в огорожу території резиденції, обрушивши значний її шматок. І знову були залпи гвинтівок, які стріляли гумовими кулями. І знову був сльозогінний газ. Бойову зброю силовики на той час ще не застосовували. Живим залишився і молодий казах, який керував вантажівкою, яка протаранила огорожу. Він отримав кілька ударів гумовими кулями, тягнув ногу, але вибрався і одразу загубився у натовпі.

Тарас глянув на площу Республіки зверху, від будівлі акімату - там тепер було не менше 10 тисяч мітингувальників. За його оцінкою стільки ж, скільки напередодні ввечері зібралося біля Алмати Арени.