Розділ 16

Чисельність першої колони, яка увійшла на площу між 10 і 11 годинами і невдало штурмувала будівлю акімату та резиденцію президента, Тарас оцінив в одну – дві тисячі людей. Але вже до одинадцятої години кількість протестувальників на площі почала швидко збільшуватися, вони приходили сюди переважно малими групами. Ці нові прибулі поводилися більш стримано - ні на кого не нападали, а в основному стояли на місці і періодично скандували «Шал, кет» та «Алга Казахстан». Було багато плакатів, у тому числі великих і гарної якості. Було чимало жінок. І Тарас знову подумав про велику силу впливу соціальних мереж.

Найбільше людей було у центрі площі, і Тарас перейшов до монумента Незалежності, вважаючи, що там зможе побачити більше. Він зупинився на постаменті біля фігури хлопчика на лошаті, розташованій зі східного боку від стели. Звідси добре було видно і центральний вхід до акімату, і будинок резиденції президента, до якого було трохи більше 400 метрів.

У цей момент задзвонив телефон і висвітився номер, що починався на +48:

- Witaj mój bohaterze, - почувся веселий голос Ірени. - Ти мене зовсім загубив? І не сумуєшь?

- Сумувати не доводиться.

- А, чую галас. Ти на майдані? Війна продовжується?

- Ти де? У тебе все гаразд?

- Я в Нур-Султані. І в мене все Ок.

- Нур-Султане, це де?

- У, як ти відстав від життя у своїй школі, історик. Це столиця Казахстану, колишнє місто Астана. Два роки як його перейменували на честь першого президента Нурсултана Назарбаєва.

- І як ти там опинилася?

- КНБ має власні літаки. І вони літають.

- Айдар?

- І так, і ні. Точніше, не лише він. Його попросили організувати зі мною зустріч дуже впливові у Казахстані люди. Можливо, майбутні його правителі. Якщо у них вийде те, що ти спостерігаєш.

- Масові заворушення як трамплін для приходу до влади силовиків? - Тарас висловив уголос думку, що раптом виникла у нього в голові.

- Любий, ти ставиш забагато запитань.

- Чи для повернення Назарбаєва?

- Назарбаєв справді хворий і на події не впливає. Тарасику, а ти мене зовсім, зовсім не ревнуєш?

Тарас зрозумів, що Ірена переводить розмову на іншу тему. І він не заперечував, якщо їй так треба:

- А тебе можна ревнувати? Адже ти все одне не належатимеш жодному чоловікові.

- Ой який ти колючий. А я сподівалася пробудити в тобі почуття, - засміялася Ірена. - Я переживаю за тебе. Будь ласка, будь сьогодні обережнішим, - продовжила вона.

- І я за тебе переживаю. Коли ми з тобою побачимося? – спитав Тарас.

- Не сьогодні. І не в Алмати.

Розмова раптово перервалася. Спроби Тараса передзвонити були безрезультатними, в Алмати відключили мобільний зв'язок.