Розділ 13

Тарасові здалося, що він прокинувся надто рано і йому хотілося спати. Але на вулиці було вже видно, а годинник показував 8:15. Взагалі він ніколи не ставив будильник, і практично завжди прокидався в той час, в який планував вставати. Але цього разу, вочевидь, підвела різниця в часі, в Україні зараз було 4:15.

Він прийняв душ, поголився і почав одягатися. У цей час задзвонив телефон. «Ірена», - подумав він, зрадівши. Але на телефоні з'явився не польський код, а код Казахстану.

- Добрий ранок! Чи не розбудив? – почувся голос Айдара.

– Ні. І сподіваюся, що я теж не став причиною Вашої ранньої побудки.

- Ви точно ні. Але якщо я вже в готелі, дозвольте до Вас увійти.

Тарас відчинив двері, там стояв Айдар, який закінчував розмову з худорлявим, міцно збитим чоловіком середнього віку.

- Домовилися, Армен? Ви починаєте діяти не раніше, ніж будинки будуть захоплені.

Вони потиснули руки, і чоловік пішов у бік ліфта.

Як і вчора, Айдар виглядав свіжим і був одягнений акуратно. І лише ледь помітні тіні під очима свідчили, що сьогодні він навряд чи багато спав. В руках у нього був пакунок.

- Ви й сьогодні підете до акімату?

- Неодмінно піду. О 12 годині не будете запізно? — спитав Тарас, пам'ятаючи доручення Сергія Куценка.

- Це дивлячись, що Ви хочете побачити? - відповів Айдар ухильно. — Але знаючи Ваші інтереси, радив би прийти значно раніше.

Він на мить зам'явся, підбираючи слова.

- У мене для Вас є невеликий презент, - і він простягнув Тарасові пакунок. - Це Ваш розмір. Дуже рекомендую, будьте сьогодні на вулиці у цій куртці.

Він знову зам'явся:

- Я знаю, що Ви не боязкого десятка. І маєте досвід у подібних справах. Але все одно прошу – будьте сьогодні уважними. І обережні. І не втручайтесь, це не ваша революція.

Він знову зам'явся, потім різко присунувся до Тараса, обійняв і притискнув його до себе:

- І прощавайте, навряд чи ми вже побачимось. Мені було приємне знайомство з Вами.

У дверях він зупинився.

- Тарасе, без образ. Сьогодні в Алмати буде день чоловіків. Навряд чи Ірені потрібно у цьому брати участь. Я домовився про дуже цікаву для неї зустріч у іншому місті. Але вона Вам зателефонує.

«Ха, якщо Ірена не чоловік, то хто тоді в цьому світі чоловік», - усміхнувся Тарас, коли двері зачинилися. «І що це їй можна запропонувати, щоб вона поїхала з епіцентру таких подій?»

Він відкрив пакет, там була зимова куртка червоного кольору. Приміряв – справді це був його розмір. Звідки така турбота? Тарас не вірив, що цей КДБ-шник перейнявся до нього дружніми почуттями і раптом став дбати про нього. Тарас не Ірена, від якої може втратити голову будь-який чоловік.

І потім подумав: «А що, якщо Ірена ...». Він набрав номер її телефону, але почув повідомлення робота: «Телефон вашого абонента недоступний». Він вийшов і постукав у двері її номера, але за дверима було тихо.

Тарас прислухався до своїх почуттів. Ні, він не ревнував. Це було б безглуздо - до нього Ірена багато разів була в чоловічих обіймах. Різних. І багато разів буде після. Вчора жодних взаємних обов'язків між ними не виникло. Але його чомусь турбувала безпека цієї жінки, було гостре бажання щось зробити, щоб з нею нічого не трапилося. Щоб у неї все було гаразд.

«Треба ж, я вже ставлюся до неї, як до своїх дочок. Вона велика дівчинка і зможе сама про себе подбати», - заспокоїв він себе. Але її дзвінка все одно чекав.