Розділ 6

Поки Ірена приймала душ у своєму номері, а Тарас викладав речі з валізи до гардеробу, його телефон знову задзвонив. Цього разу по WhatsApp дзвонив Василь.

- Вітаю, друже! Як долетів?

- Все добре. Хто тобі не дає зрання спати, що телефонуєш досвіту?

- Та все ті ж. Є ще одне прохання від Девіда. Вибачай, але я вже дав твій номер телефону. Зателефонує такий собі Айдар Башиєв. Він не є клієнтурою Куценко, тож казати Куценко про людей, що звернуться, не обов'язково. Але якщо є можливість, допоможи цим хлопцям.

- Добре. Послухаю, що вони від нас хочуть.

Але ніхто не зателефонував.

Через півгодини Тарас та Ірена спустилися до ресторану, що знаходився поруч із будинком готелю. Людей у залі було мало, але офіціант, який приніс меню, підходити до їхнього столу за замовленням не поспішав. Очікування явно затяглося. Озирнувшись у пошуках офіціанта вкотре, Тарас побачив високого, добре складеного казаха, що стояв у кутку зали і спостерігав за ними.

- Нарешті ти його помітив, містере шпигун, - іронізувала Ірена, яка щойно говорила про те, що їла у Києві, і чого немає в меню тут. – Він за нами спостерігає вже хвилин п'ять.

Незнайомець попрямував до їхнього столу. Він злегка вибивав крок, і мав ту бездоганну виправку, яка буває у військовослужбовців, які з молодих років немалий час займалися стройовою підготовкою.

- Дозвольте до вас приєднатися. Мене звуть Айдар Башиєв, вам мали доповісти про мене.

Тарас звернув увагу на це «доповісти», людина, швидше за все, була із силовиків. Одягнений він був у джинси Levi's та куртку Аляску, які сиділи на ньому бездоганно. І навіть з певним шиком. На вигляд він був того ж віку, що і Тарас, мав правильні та приємні риси монголоїдного обличчя та говорив м'яким баритоном. І вочевидь був фізично сильним. Загалом, він був із тих красенів-чоловіків, які подобаються більшості молодих жінок і практично всім жінкам немолодим.

- Приєднуйтесь. Тільки тут все одно не годують, - засміялася Ірена, кокетливо глянувши на нього примруженими очима. Було видно, що чоловік їй був цікавий.

- А ось це ми зараз вирішимо. Що замовлятимемо? - І Айдар махнув рукою офіціантові. Який негайно підійшов до столу.

- Ви, мабуть, господар цього закладу? – Ірена явно починала фліртувати.

- Ні, але я тут часто буваю за обов'язком служби. І якщо ви не заперечуєте, то я, в інтересах служби, пригощу вас обідом. Я знаю, що тут готують смачно.

Замовлене Айдаром подавали так швидко, що виникало враження, що вони не в ресторані, а в фаст-фуді. І обід при цьому справді був чудовий.

- То що вам потрібно від нас? — спитав Тарас, поки вони чекали на подачу чергової страви.

- Не мені. Людям, на яких я працюю. Ви ж знаєте, що у Казахстані передреволюційна ситуація. І я куратор кількох молодіжних груп, які напевно особисто братимуть участь у майбутніх подіях. Але це хлопці з міських околиць – не дуже освічені, з вузьким світоглядом. І вони не мають такого досвіду, як у Вас, Тарасе. Ми просимо Вас поділитись з ними цим досвідом. Як це називають у вас в Україні – провести тренінг.

– Вперше чую, щоб тренінги допомагали у здійсненні революції, – усміхнувся Тарас.

– Не скромничайте, для Вас це не перший такий тренінг. І моє керівництво вважає, що Ваша зустріч із нашим активом буде корисною. Але якщо цікава моя особиста думка, то я вважаю, що моєму керівництву важливіше, щоб до його участі у майбутніх подіях позитивно поставилися у Вашингтоні. Адже і моя зустріч з Вами – це результат якихось домовленостей якихось сторін, чи не так? Яких, це не моя компетенція.

- Мене справді попросили Вам допомогти. І я це зроблю. Але боюсь, щоб не було конфлікту інтересів. Адже я найнятий для роботи людьми, які пов'язані з Сергієм Куценком. Де гарантія, що ви не опоненти чи не конкуренти?

- Я можу Вам докладно розповісти, погодинно, що робив Сергій Куценко з того часу, як його літак приземлився в Алмати. Ми відстежуємо його роботу. І не заважаємо їй. Хоча, запевняю, є всі підстави припинити її як втручання у внутрішні справи Казахстану.

Айдар замовк, зважуючи, що він міг би ще сказати:

- За контрактом, який Ви сьогодні підпишете, Ви маєте консультувати учасників протестів з питань організації громадянського спротиву. І гроші за цю роботу Ви отримаєте починаючи з сьогоднішнього дня. Хоча сьогодні жодних учасників у Вас ще немає. А я вже підготував Вам таких учасників, – посміхнувся Айдар.

Тарас глянув на Ірену, її очі світилися захопленням від перспективи участі в подіях, які, можливо, будуть сенсацією.

- Погоджуйся, Тарасику! Це так цікаво. І ти не залишиш мене у готелі? - благаючим голосом запитала вона.

– Ви можете їхати з нами, – відповів замість Тараса Айдар. Він був вдячний Ірені за підтримку.

- Fantastycznie, hura! Дякую, Айдарчик.

- Коли почнемо? – спитав Тарас.

- Наші люди зберуться о 14 годині. Тож ми можемо їхати вже зараз.

Тарас та Ірена сіли на заднє сидіння білого Ленд Крузера, Айдар – поруч з водієм, молодою людиною років 25.

- Куди їхати? - Запитав той.

- До Болата. К «Алтин Орда».

- Слухаюсь, - відповів той.