Розділ 4

Коли пасажири виходили із літака рейсу Бориспіль-Алмати, в Україні була глибока ніч. Поспати під час польоту Тарасові не вдалося, і тепер він був сонним і роздратованим. Наступна неприємність не забарилася.

Літній казах-прикордонник у зоні паспортного догляду, взявши український закордонний паспорт, довго вдивлявся, переводячи погляд із Тараса на документ. Фотографія в паспорті була дуже близькою до оригіналу, і сумнівів викликати не мала, але прикордонника щось бентежило. Нарешті він спитав російською:

- Звідки прилетіли?

- З України, – відповів Тарас із роздратуванням.

- Чому Ви нервуєте?

- Я не нервую. Я втомився і хочу спати. А інші літаки, крім як з України, за останні півгодини не прилітали.

- Звідки Ви знаєте?

- Оголошення по аеропорту слухаю.

- Ви такі уважні? З якою метою прилетіли до Казахстану?

- Я турист. Прилетів подивитись на Медео.

- Є ще якісь цілі?

- Ні!

- Де Ви збираєтесь зупинитись?

- Я не знаю, нас мають зустріти та відвести до готелю.

Остання відповідь прикордонника чомусь насторожила, він комусь дзвонив, говорив казахською. Про що йшлося, Тарас не розумів.

– Вам потрібно буде пройти додаткову перевірку.

До Тараса підійшов молодий чоловік у прикордонній формі та з пістолетом у кобурі.

- Барайиқ, - сказав він по-казахськи.

- Я не розумію.

- Наш співробітник запрошує Вас пройти з ним, - сказав літній прикордонник.

Тараса привели до маленької кімнати без вікон, у якій був стіл та два стільці, вгорі в кутку висіла відеокамера. На ній світилася червона лампочка - було зрозуміло, що камера включена, і за тим, хто знаходиться в кімнаті, спостерігають. Супроводжуючий пішов, зачинивши за ним двері на ключ. «Схоже на затримання», - подумав Тарас. У кімнаті він залишався хвилин десять, стукав у двері, але ніхто не відповів. Нарешті почув гучний голос Ірени:

- Why did you keep my boyfriend?

- Я не розумію, говорить, будь ласка, казахською чи російською.

- Чому ви затримали мого бойфренда? Ми прибули до Алмати у романтичну подорож. І зараз повинні кохатися в готелі, а не стирчати у вашому грьобанному аеропорту.

У голосі жінки дзвеніли металеві нотки розлюченої фурії.

- У якому готелі, шановна?

- Готель «Казахстан», номер 1205.

- Ваше прізвище?

– Ірена Домбровська.

Чоловік за дверима кудись дзвонив, говорив казахською. Але вгадувалися слова «Казахстан» та Домбровська. Потім він відчинив двері кімнати, в якій був Тарас:

- Виходьте. - І продовжив, звертаючись до Ірени, - Вибачте, шановна, але в Казахстані зараз особливе становище. І прикордонна служба перевіряє всіх чоловіків, які прилітають до країни. Особливо таких, як Ваш.

- Ах ти мій герой, - Ірена обняла Тараса за талію. - злякав прикордонників Казахстану своїм мужнім виглядом.

Валізи Ірени та Тараса самотньо пересувалися стрічкою транспортера в залі видачі багажу, а біля виходу з будівлі аеропорту на них втомлено чекав молодик з аркушем паперу, на якому було написано:

Mr. Taras Dikiy.

Mrs. Irena Dombrowska.

Він відвіз їх у готель.

Їхні номери виявилися поряд, і номер Ірени справді був 1205. Тарас вкотре здивувався та захопився жінкою. Він знав, що готельні номери на їхнє ім’я сплатили вже після того, як вони відлетіли з Києва. Тож звідки вона могла знати цю інформацію про готель?

Тарас відчинив двері свого номера, і Ірена зайшла за ним. Вкотивши туди свою валізу. І зачинила за собою двері.

- Взагалі я хотів би поспати. Я ніч не спав,- Тарас підвів брови.

- Я теж хочу спати. Але я не піду звідси, поки ми не вип'ємо пляшку вина, яку я купила у Києві.

Тарас утомився. І він був зачарований шармом та безпосередністю Ірени. Він вирішив більше не чинити опір натиску цієї неймовірної жінки. Вони неквапливо випили вино, закушуючи бутербродами, які були у валізі Ірени. І потім якось зразу опинилися в ліжку. Ірена несамовито насолоджувалася близькістю, насолоджувалася ним, як чоловіком. І він насолоджувався нею. Її пристрастю. Її здатністю приносити задоволення кожним рухом свого гнучкого сильного тіла.

- Звідки я дізналася готельний номер? - Сміючись, запитала Ірена, трохи віддихавшись, - зателефонувала Куценку перед тим, як йти витягувати тебе з ізолятора.

Тарас притиск до себе цю фантастичну жінку, яка так швидко стала йому близькою. І провалився у глибокий сон.