Гарний почак.

(Марк) 
- Синку прокидайся, а то запізнишся – лагідним голосом промовила мама.  
   Це саме те, що мені потрібно було почути. Від її приємного голосу я прокинувся, хіба щось може бути кращим? Я встав з ліжка, до речі на моє здивування у кімнаті було тепло, швиденько надягнув чорну футболку та сині шорти і побіг на кухню. Зайшовши я помітив, як моя мама смажила сирники, для мене це було вперше, раніше я спав до обіду і не помічав її роботи. Та і сирники, які я їв раніше, були ледь-ледь теплими, а сьогодні все ніби вперше. Я зарядився гарним настроєм на всі сто, поснідав, міцно обійняв маму, подякував їй за турботу, і пулею вилетів на вулицю.  
   Так швидко, як у той ранок, я ще не бігав, справа в тому, що я довго снідав, а потім не міг знайти свої навушники. Я прибіг і побачив великого жовтого автобуса, він був доволі гарним, чистим, видно що готувалися до сьогоднішньої екскурсії. Відразу зайшов у середину автобуса і сів біля вікна, по-моєму це саме те місце, що потрібно. Водій чомусь не спішив заводити автобус, мабуть когось чекали. Я дістав свої насилу знайдені навушники, включив музику і кайфував. Біля мене сіла дівчина, я її вперше побачив, вона була якась неговірка, тому я просто поглянув на неї, звісно ж привітався, і далі дивився у вікно. Через кілька хвилин мені чомусь приспічило встати і подивитись скільки людей було в автобусі. Чесно кажучи я думав буде більше, було десь місць п’ять вільних, мабуть не всі прокинулись, адже потрібно було у сім ранку уже бути тут, не кожен на таке спроможний. До речі екскурсія була безкоштовна, тому можна було і спати, нажаль не усім подобалась Чорнобильська АЕС, мабуть це тільки я був фанатиком. І так коли я оглядався, то помітив її, Камілу, милу тендітну дівчину, вона була тут, і це було головне. Каміла розмовляла з якоюсь жіночкою, схожою на працівницю фонду зайнятості, у них була доволі весела розмова, я ще не бачив, щоб вона так сміялась. У той момент я не міг відвести свій погляд від неї, на ній була кофта рожевого відтінку, оверсайз по-моєму, не широкі сині джинси, вона часто у таких ходила.        Але саме краще я запам’ятав її кумедну гульку, у яку вона зібрала своє довге каштанове волосся.    Від мого прекрасно захоплення мене відволікла моя колишня дівчина Лариса. Я сів на своє місце, а вона попросила відсісти ту мовчазну, і сіла поряд. Мені не хотілося звертати на неї увагу, але вона запитала мене: 
- Яка справжня ціль твоєї поїздки, наскільки я знаю, ти не полюбляєш такі екскурсії  – вона мала рацію, але я змінився, та і це ж не куди небудь їхати, а у Чорнобиль, я все життя мріяв про таке. Але й справді, звідки їй про це знати.. 
- Як і усі, на екскурсію – з легенькою посмішкою, відповів я. 
- Ти точно щось мені не договорюєш – після її слів, чесно кажучи я і сам замислився. 
-  Тобі здається – по-моєму це була нормальна відповідь, не скажу ж я їй, що погодився тому що хотів побачити її, тому що це неправда. Але мабуть вона саме це і хотіла почути.  
   Після моїх слів, вона встала і пішла на інше місце, а я дивився у вікно дальше. Ми їхали довго, навіть дуже довго, спочатку всі спали, а потім гід розповідав про Чорнобиль, про те де ми будемо ходити, розповідав різні історії. А після просто увімкнули музику.  
   І тут я чую слова про які мріяв останні пару годин: «ми уже майже на місці» - сказав гід радісним голосом, мабуть і сам уже втомився їхати.