Чужий в хаті.

"Які ж вони всі однакові, що в епоху, що в ХХІ сторіччі. Перший візит у Простір Варіантів, і на виході- бліде обличчя і очі скаженного оселедця. Ну, хоч щось у Всесвіті лишається незмінним.." -поблажливо-меланхолійно розмірковував ОКЕІН- пі 176, спостерігаючи.як на лавандовому килимі під столом журналіст Артем та езотерик Тамара повертаються до життя,  одночасно вкладаючи їм у мізки наступну інформацію:

Інститут Кураторів Землі на планеті Піург виник так давно, що вже навіть в  сховищах історичної пам яті Всесвіту Міжгалактичної Наукової Бібліотеки важко знайти першопричину. Але маже всю історію піургіанці нашу кульку відвідували та досліджували, іноді,(чого гріха таїти) більною чи меншою мірою втручаючись в еволюціно- історичні процеси. Спочатку Земля для високорозвинених прибульців була курортною лабораторією, а потім  якось так сталось, що вона перретворилась ( з точки зору представників мільонорічної цивілізації) на дитсадок в зоопарку.   

Останіім часом у вже згаданому нами Просторі Варіантів з я вились передумови для розвитку зовсім небажаних для Землі сценаріїв :поганого, дуже поганого і катастрофічного.  Всі три сценарії на момент цієї розповіді мали однакові шанси на реалізацію .   Оскільки наслідки могли бути як мінімум неприємними для певної частини розумного Всесвіту, пан ОКЕІН( Особливий Куратор Енерго- Інформаційгого Напряму ) та ще 175 його колег знаходились , в тому числі, і в Києві на момент початку дивних подій , про які ви вже знаєте. Для того, щоб хоч якось контролювати  ситуацію, потрібно максимально її "проявити" через певних жителів тієї точки, в якій, грубо кажучи, все починається. Наші герої ідеально відповідали всім необхідним параметрам, тому група піургіанських ,скажемо, вчених підготувала та організувала їхню зустріч. Синхронна втрата свідомості трохи сплутала карти, але одночасно значно полегшила завдання. За час перебування езотерикині та журналіста у Просторі Варіантів  необхідні дані були зібрані, попередньо проаналізовані та систематизовані.

Тим часом Тумановська вибралася з-під столу, похитуючись зробила кілька непевних кроків в бік крісла і , демонструючи грацію лантуха з картоплею, буквально ляпнуляся в нього . Вираз все ще блідого обличчя жінки змінився з налякано- здивованого на глибоко- зацікалений. В її сіро- зелених очах заблищали вогники професійного їнтересу . 

Артем теж мало- помалу приходив до тями, намагаючись осмислити почуте і пережите та одночасно зручніше влаштувати на килимі неслухняне тіло. Виходило щось схоже на позу зів ялого лотоса. Попри все, хлопець якось всівся на килимі і зустрівся поглядом з точною копією юнака на старовинному портреті. Копія вальяжно сиділа за робочим столом власниці квартири і тепло посміхалася журналістові. 

-З поверненням! Я чудово розумію , що ви зараз відчуваєте!-  оксамитовим голосом  сказав пан ОКЕІН, що в даний момент використовував матеріаліхацію візуальної проекції на базі того самого портрета)     

-Сірйозна?! "Ми розуміємо почуття піддослідного гуманоїда, що бачив смерть найкращого друга на полі бою фіг знає де і коли ?"- з несподіваною злістю передражнюючи співрозмовника, вимовив Артем, намагаючись підвестися.

-І реакцію вашу розумію.- так же спокійно і доброзичливо продовжив прибулець.- Пані Тамара  , завдячуючи своїй діяльності, трохи "в темі", а для Вас, юначе, все нове і незрозуміле .То ж, пропоную  заспокоїтисьі прилягтина  на диван І я  повною мірою задовольню Вашу цікавість. Розповім усе, що ви хочете і можете спийняти. Наша гостинна господиня, в разі чого, мені допоможе.

-"Угу. Вмощуйтесь зручнЕнько, і слухайте уважнЕнько..". Дід Панас міжгалактичний!..-  сердито пробурчав Артем, але все ж слухняно побрів по кімнаті і майже впав на диван. Пухнастий кіт Макс( звідкись Артем знав його ім я, хоч Тамара точно не казала!) скрутився калачиком під боком і тихенько замурчав...