Шок-стрибок І І

....Тамара закашлялась від важкого вогкого повітря. В ніздрі вдарив запах  задавненого поту та сечі і з блювотно-солодкуватими домішками не хотілося думати чого. В невеликому брудному приміщенні(очевидно,підвалі житлового будинку) було сиро і холодно. Потроху звиклі до мороку очі вихопили з напівтемряви кілька чоловічих силуетів у військовій формі  з автоматами.

-- Батя, они тут зажмуренниє всє. Чьо, наверх тащіть рассортіровивать?

--На@й нада!- рубонув трохи надтріснутий, але добре поставлений командний голос.- Щас вийдем, парочку гранат бросим, танчиком сверху проедем. Дома все равно нет. Скажем, ВСУ авиабомбой все уничтожили. задача ясна? 

-Так точно!- трохи врізнобій пролунало у відповідь.

Невеликий загін потягнувя за командиром в бік сходів,що вели нагору. Скупий промінчик денного сонця досить добре освітив шістьох озброєних чоловіків в камуфляжі і шеврони з триколором на рукавах.Човгаючи важкими кирзачами, військові здійняли з підлоги хмару крейди, пилу та штукатурки.

--А-а-а-пчхи!!!- гучно відреагував на пил і сморід ніжний носик сартифікованого кармолога. У відповідь на звук пролунали автоматні черги. Від пострілів і вигуків "Криси!!!" Тамарі позакладало вуха...

-Х@іси! Прекратить агонь! Ей, там виході медленно с поднятимі рукамі!-скомандував здоровань з надтріснутим голосом і густими короткими вусами.

Напівоглохла перелякана, але  дивом неушкоджена езопсихолог повільно висунулась із свого кутка.

-Ні х"я себе криса! 

-Да хольоная какая!

-И духами пахнет!

-Греби побліже, знакомиться будем!- хтиво загелготів приємно здивований загін.

-Атставіть!-гаркнув той, що з взуттєвою щіткою під носом.- В штаб ее! Ішь, фіфа! ДРГ-шница укроповская или  шпионка пендосовская.

-Ага! Заодно і допросім!-сально гигикнув молодий кругловидий боєць з розкосими очима, за що хутко вихопив потиличника від "баті".

- Взялі бабу- і на виход!-вилетіло з-під щіткоподібних вусів. Загін притих і і заходився виконувати наказ.

...Зі зв язаними спереду руками  ,підштовхувана дулом автомата в спину, Тамара піднімалася брудними порепаними сходами. На виході оминула залізну бочку з рештками багаття, краєм ока помітила у дворі між обгорілими цеглинами дитячу ніжку в червоному кедику..Мов уві сні, брела вона по широкій вулиці, де не лишилось жодного вцілілої будівлі. Холодний поривчастий вітер доносив запахи металу, диму і..моря. Враз магістр енергоінформаціоніки глибоко вдихнула, на повну силу запустивши висхідний енегретичний потік , і через точку "аз єсмь" відкрила " бачення душі" . 

..Людська ріка з валізами, дітьми, тваринами в переносках, на руках і на повідках рухалася на неї, з нею,крізь неї... Моторошне виття сирен повітряної тривоги розривало мозок...І пруть безкінечні колони , помічені буквою Z, майже нечутно летять смертоносні зграї крилатих ракет, і ось уже розбомблені Харків, Чернігів, Миколаїв, Маріуполь зраненими птахами припадають доїї ніг...Відчай, страх і біль ледь не розклали Тамару на атоми, але з я вилась лють. Холодна, мов лід, чиста , мов кришталь, сильна.,як сталь. І заполонила собою все. І підхопив кармолога Тумановську сталево- кришталевий льодяний потік, і поніс, чи то розчиняючи її в собі, чи сам стаючи чатиною неї. ...Як отетеріла від раптового зникнення полонянки купка ворогів  з переляку відкрила хаотичну стрільбу з автоматів на всі боки, наша магістриня вже не побачила...

-