❤️‍?❤️‍?❤️‍?

— Сподіваюсь, Бін нічим не заразиться, якщо поцілує його, — збоку лунає смішок, який змушує Хьонджіна здригнутися і стиснути руки в кулаки.

— Та ну, припини, — відповідає ще хтось. — Думаю, він аж занадто цього чекає. От навіть до гри приєднався.

— Гадаю, буде краще, якщо Хьонджін прикриє своє обличчя, бо ми і так травмовані його виглядом, — додається наступний огидний голос.

Зараз юнак дуже шкодує, що взагалі вирішив прийти сюди. Краще б сидів у гуртожитку і щось читав. Тепер Джін змушений терпіти таке приниження. І він знає, що будь-яка його дія буде висміяна ще більше ніж до того.

— Цілуй! Цілуй! Цілуй! — він не знає, хто крикнув це першим, але зараз хор голосів зливається у шум, який перекриває гучне серцебиття, що відбивається у вухах. Кожен удар неначе відраховує секунди до його власної смерті.

Хьонджін не підносить голови, втупившись у свої кольорові шкарпетки. Треба було вдягнути якісь нейтральні. Бо його висміяло вже десь десятеро людей. Він не готовий побачити відразу на обличчі, свого краша і по-сумнісництву доброго знайомого, Чанбіна. Тому й завмирає, неначе статуя найсумнішої людини у світі. Хлопець не знає чи втекти буде кращим варіантом.

— Годі! — Чанбін заспокоює збуджених однокурсників, і підходить до Хьонджіна, який надалі обирає тактику тиші. Перед його обличчям зʼявляється долоня. — Ходімо звідси.

— Що? — від ніжності, з якою Бін це сказав, у Джіна крається серце. Він кліпає кілька разів перед тим, як у повній тиші схопитися своїми пальцями за прохолодні Чанбіна.

— Але куди? — хлопець питає це перед самим виходом з будинку, де вони були на вечірці з нагоди закінчення навчального року.

— Потім розберемося, лиш би подалі звідси, — Чанбін швидко взувається і чекає на Джіна, який від хвилювання не може завʼязати шнурки. Його серце бʼється вдвічі швидше, змушуючи руки тремтіти.

— Готовий? — Бін знову бере його долоню в свою, переплітаючи їхні пальці настільки природно ніби робить це щодня.

— Мабуть так, — юнак знизує плечима, і всміхається, бачачи азарт в очах навпроти.

— Тоді вперед, — Чанбін відчиняє двері, за якими їх зустрічає тепла літня ніч.

Музика за їхніми спинами лунає все тихіше, натомість чути звуки цвіркунів. Вони грають свої дивні мелодії, причаївшись у траві. Певно для них не важливо чи мають вони слухачів.

— Вибач, що так раптово тебе потягнув за собою, — Чанбін відпускає його руку, і хлопцю відразу стає якось некомфортно.

— В-Все гаразд, — невпевненість повертається з подвійною силою, змушуючи Хьонджіна почуватися повним ідіотом. — Я хотів подякувати… Насправді не люблю такі ігри… Але… Сам не знаю нащо приєднався…

— Не парся так, — Чанбін легко плескає хлопця по-плечу. — Я такий самий. Просто вирішив вийти з зони комфорту. Доречі, — його голос трохи змінюється, - у тебе дуже гарні окуляри. Тобто, я хотів сказати, що вони тобі личать.

— Дякую, — Хьонджін дуже тішиться, що зараз надворі темно і Бін не може побачити, як він зашарівся. — У тебе теж… Не окуляри звісно… Ти ж їх не носиш, а кучері… Так, вони тобі дуже личать.

Якби у світі існувала номінація на найбільшого невдаху, то Хьонджін певен, що отримав би її. Йому хочеться просто піти світ за очі, і десь втопитися після свого фіаско. Однак, з похмурих думок хлопця вириває мелодійний сміх Чанбіна.

— Це дуже мило з твого боку. Дякую, — він досі всміхається. — Ти, зрештою, теж дуже милий.

— Щ-Що? — Джін шпортається на рівному місці, проте Чанбін легко ловить його за лікоть утримуючи.

— Кажу, що ти милий, — здається серце Хьонджіна зараз зупиниться і більше ніколи не забʼється в грудях. — І взагалі я давно хотів з тобою поговорити наодинці.

— Припини, бо я зараз помру від хвилювання, — юнак закриває обличчя руками, щоб приховати свої червоні щоки.

— Я тебе лякаю, і тому ти хвилюєшся в моїй присутності? — Чанбін обережно відводить його руки від обличчя. — Якщо так, то я розумію і не буду тобі набридати. Хочеш таксі  викличу, щоб ти спокійно поїхав додому?

— Що? — Джін хмуриться. — Ні, ні, ні! — махає руками перед обличчям. — Я не боюся тебе, просто… — він замовкає. Звісно юнак уявляв цю ситуацію геть по-іншому, але якщо обставини склалися саме так, то треба взяти від них все.

— Просто, — обережно підштовхує його до відповіді Бін.

— Просто… Ти дуже уважний, і смішний, і прикольний, а ще дуже красивий, і розумний, — хлопець починає тараторити й слова зливаються в одне хаотичне речення. — Я взагалі здивований, що така чудова людина, як ти існує на світі. Ти ніколи не ображаєш мене, навідміну від інших, і завжди допомагаєш. А ще носиш до біса милі речі, як це худі, — він киває головою у бік рожевого худі, яке вдягнув Чанбін. — Тому ти мені сподобався, — юнак помічає здивування на обличчі Біна, однак зупинитися вже не може. — Але я знаю, що геть не привабливий, і звісно я тобі не подобаюсь. Просто я хотів, щоб ти знав і не думав, що я боюся тебе, або що…

— Спокійно, — Чанбін зупиняє його, обережно беручи за руки. — Тебе зовсім трішки занесло, Джіне. Хіба не треба почути мою відповідь, перед тим, як робити висновки?

— Певно так, — він готовий провалитися крізь землю.

— Ти мені теж подобаєшся, Хьонджіне, — якби не прохолодна долоня Чанбіна, то юнак подумав би, що спить. — І вже давно. Тільки я не знав, як з тобою заговорити, бо здавалося, що я тебе геть не цікавлю.

— Все не так, — хлопець готовий за будь-що це довести.

— Тепер я це знаю, — Бін легко всміхається. — Тож тепер ти погодишся піти зі мною на побачення?

— Але ж я це… я, — розгублено каже парубок.

— Саме тому ти й мені подобаєшся, — Чанбін стає на пальчики і легко цілує Джіна в розпашілу щоку.

— Я не проти, якщо ти… — він глибоко вдихає, ніби перед стрибком у воду, — …Поцілуєш мене нормально.

— Оу, — в очах Чанбіна зʼявляється небезпечний вогник. — А ти сміливіший ніж я думав, Джіне.

Замість відповіді хлопець хапається за худі Чанбіна і притягує його до себе. Їхні губи легко зʼєднуються ніби ідеальні частинки пазлу, змушуючи Хьонджіна тихо заскиглити в поцілунок. І саме цей звук перетворює їхній повільний темп у швидкий і хаотичний. Джіну здається, що ще трохи, і він зірветься з краю прірви, але долоня Чанбіна, яка притримує його за поперек, точно не дозволить цьому статися.