15

       «І де ж там взявся цей Мирон Павлович? Він все зіпсував!» - Дорогою додому, дратувалась Іра. Вона картала себе за те, що відразу не оглянулась і не помітила в кабінеті ще одного вчителя. Це добре, що він погано чує та й ще чимось шарудів, то не все зрозумів з їхньої із Назаром розмови. А Назар теж хороший – викрутився та ще й порадив не пропускати занять. Та вона й так не збиралась. Бо за два тижні цієї хвороби, вдома їй добряче набридло. А ще… ще їй дуже хотілось бачити Назара.

       Так повільно закінчувалось перше навчальне півріччя, підходив Новий рік. Учні старались повиправляти погані оцінки і, звісно, готувались до свята.

       Ірин одинадцятий клас, як випускники, мали приготувати щось особливе. Ось і їхня староста Тамара вирішила, що вони покажуть казку Попелюшка, на новий сучасний лад. Герої будуть жити в теперішній час, одягатись за сучасною модою, користуватимуться сучасними технологіями, а у принца замість коня буде мерседес. Всі з цим погодились, а от коли почали обирати акторів, то почались не аби-які суперечки. Тоді вирішили тягнути жереб. Іра дуже мріяла про роль Попелюшки, та їй випало зіграти всього лиш фею. Дівчина спочатку засмутилась, але потім подумала, що все ж краще грати фею, а не злу мачуху. І почались пошуку костюма. Красивого, пишного, та все ж на сучасний лад. Іра хотіла бути найкрасивішою на цьому святі і не для того, щоб затьмарити Попелюшку, а тому, що там буде вчитель фізкультури, звісно, що той, котрий молодший.

       Ірина тітка, мамина сестра, жила у місті. Ось і до неї за допомогою звернулась дівчина. Тітка недавно одружилась. Весілля пишного у неї не було, а лише вечірка. А на вечірку цю вона одягала просте, але дуже красиве плаття. Тітка обіцяла приїхати в гості за день до свята і привезти цей наряд. А Ірі так не терпілось його побачити. Всі її подружки хвалились своїми костюмами, лише Іра не знала що сказати їм у відповідь.

       Ось і залишився до свята один день. Після уроків учні провели генеральну репетицію і розійшлись по домівках, аби закінчити всю підготовку до такого довгоочікуваного свята.

Іра теж поспішала додому, адже сьогодні має приїхати тітка. По дорозі додому, Іра розминулась з автобусом, що їхав з міста. Дівчина була впевнена, що ним  приїхала тітка і прибавила кроку. В дім вона забігла геть захекавшись.

- Іринко, що з тобою? Тобі погано? – Спитала мама, яка хвилювалась, щоб донька знову не захворіла.

- Все добре мамо. А де тітка Женя? – Видихнувши, спитала Іра.

- Вона ще не приїхала. – Спокійно відповіла мама. – Мабуть, приїде останнім рейсом.

- Як не приїхала? А якщо це плаття мені не підійде і його треба буде вшити? Коли ж ми все зробимо?  - Іра вже майже плакала.

- Не хвилюйся, донечко, за ніч справимось. – Втішала мама Іру.

    А дівчина не відходила від вікна, щоб побачити автобус і вибігти на зустріч до тітки. Вже починало темніти, як повз їхній будинок проїхав автобус. Автобусна зупинка від них була далеко, тому пасажири просила зупинитись водія прямо на узбіччі. Але цей автобус не зупинився – отже тітка не приїхала. Іра зі сльозами на очах побігла до мами.

- Так, може, вона на зупинку поїхала! – Вирішила мама.

    І Іра знову стала чекати. Минуло ще пів години, а тітки все не було. Так довго йти від зупинки вона не могла. Отже, не приїхала… Іра знову побігла до мами. Та спробувала додзвонитись до сестра, але зв’язку із нею не було. Іра прочекала на тітку до одинадцятої, але вона так і не приїхала. Тоді дівчина пішла спати, вирішивши, що взагалі не піде на новорічне свято. Якось обійдуться без феї…