13.

    Сергійко швидко йшов додому. Хлопчик сумував через хворобу сестри, але разом із тим гордився собою. Адже Назар йому доручив досить серйозну місію – передати сестрі шоколадку-ліки. Лише Назар просив, щоб він не розповідав Ірі про те, хто передав їй цей презент. А Сергійко пообіцяв дотриматись обіцянки. Та хіба це буде важко? Зовсім ні.

Прийшовши додому, Сергійко відразу поцікавився у мами як почувається сестра.

- Вона спить, Сергійку. Але все ще хворіє… - Зітхнула матір. Вона не хотіла лякати малого сина, та сьогодні в доньки температура тіла сягнула позначки сорок і збити її майже не вдавалось. І мама розуміла, що, напевно, доведеться доньку відправити до лікарні.

- А можна мені до неї?

- Не можна, синку, нехай спить. – Сказала матір і, відвернувшись, обтерла сльозу.

   Відповідь мами засмутила хлопчика – він тепер не знав як має виконати свою місію. Хлопчик напружено думав. Поки мама вдома, до сестри він не потрапить. А потім ще й тато з роботи повернеться, то ж буде ще складніше. І тут йому прийшла в голову одна думка.

- Ой, мамо, я забув тобі сказати! Як я повертався зі школи, то зустрів бабусю Зіну, то вона просила, щоб ти зайшла до неї.

- А чому ж вона сама до нас не прийде?

- Не знаю. Так просила тобі передати! То ти підеш?

- Пізніше. Як тато повернеться.

- О ні, мамо! Треба вже йти, бо потім може бути пізно. Так просила бабуся Зіна.

- Я ж не можу саму Іру лишити.

- Іра спить, а я буду вдома, якщо Іра кликатиме тебе,  то я подзвоню тобі. Іди!

- Ну гаразд. – Мама одягнула куртку, пообіцяла, що довго не баритиметься і побігла.  

    Сергійко знав, що його вчинок не дуже хороший, бо він обдурив маму. Але ж у нього не було іншого виходу, він змушений був це зробити заради сестри. І зараз не можна гаяти часу, бо мама, виявивши, що її обдурили, швидко повернеться. Хлопчик побіг у свою кімнату, дістав з рюкзака шоколадку і зайшов у кімнату Іри. Дівчина дійсно спала, при цьому дуже важко дихала.

- Іринко. – Тихо покликав її Сергійко.

- Що? – Не відкриваючи очей, ледь чутно мовила дівчина.

- В мене для тебе подарунок! Ось! – Сергій простягнув до неї  шоколадку. Іра на мить розплющила очі. – Це шоколадка! Ти з’їсиш і відразу станеш здоровою, так сказав На… - Тут Сергійко згадав, що це таємниця і різко замовк. А Іра знову відкрила очі.

- Хто так сказав? – Слабким голосом спитала вона, але в її інтонації чулась зацікавленість.

- Ніхто. На шоколадку і їж, тобі одразу стане легше.

- Дякую. – Іра взяла шоколадку у свою бліду руку. – Від кого вона?

- Вона від… А ти здогадайся сама!

- Від Назара? – Спитала Іра і в її хворих очах раптом спалахнула надія.

- Сергійку! – Почувся голос на коридорі.  – Де ти є, бешкетнику?

- Мама! – Злякано мовив Сергійко.  – Ховай шоколадку, вона йде сюди!

Іра швидко заховала шоколадку під ковдру. А тут і мама з’явилась в кімнаті.

- Сергійку, я ж казала, щоб ти не будив сестру! І навіщо ти мене обдурив?

- Вибач, мамо. Я просто хотів побачити Іру. – Опустивши очі додолу, мовив хлопчик.

- Ану швидко у свою кімнату, я зараз прийду і перевірю твій щоденник! – Погрозливо мовила мама і хлопчик відразу побіг. – Як ти, донечко? – Це вже мама звернулась до Іри.

- Мені трохи краще. – Відказала Іра, стискаю в руках під ковдрою шоколадку. – Можеш іти вчити уроки з Сергійком, а потім зайдеш.

- Ну гаразд! – Погодилась мама і пішла до Сергійка. А Іра тим часом обережно розгорнула шоколадку і відламала кусочок. А коли скуштувала його, то й справді відчула себе краще. Вона була впевнена, що це передав Назар. Отже, вона йому таки подобається! Вперше за довгий час дівчина посміхнулась. Вона заховала шоколадку в шухляду і подумала, що вже хоче в школу. Отже, потрібно випити ліки, що їй приписали, а вона відмовлялась. Тепер дівчина сама дістала таблетку і ковтнула її, запивши водою. Іра поставила перед собою мету: якнайшвидше стати здоровою.