12.

- Вам нічого купити не потрібно? – Заглянувши на кухню баби Улити, спитав Назар. – Я вирішив у магазин піти.

- Ага, йди прогуляйся! А мені нічого не треба – все маю! – Сказала бабця, радіючи, що хлопець не сидить в кімнаті, задумавшись.

    В невеличкому сільському магазині Назар купив хліба, масла, питного йогурта, мінеральної води (такої, як любить бабуся Улита), цукерок та дві шоколадки. А повернувшись, усе виклав перед бабусею на столі. Усе, крім шоколадок.

- Пригощайтесь, бабусю. Беріть, все, що вам заманеться!  - Запропонував Назар. – А я зараз повернусь.

    Назар пішов у свою кімнату, дістав з кишені шоколадку і поклав її у шкільний кейс. А потім пішов вечеряти.

     А наступного ранку, щойно прийшов до школи, Назар став шукати Сергійка і було б добре, щоб поряд із ним не було інших дітей. Такий момент трапився на великій перерві.

- Сергійку, - покликав його Назар, - як себе почуває Іра?

- Погано. – Зітхнув хлопчик. – Вчора до неї приходив лікар, казав, що прийде ще сьогодні і якщо їй не стане краще, то доведеться везти в лікарню. А я не хочу цього! – Хлопчик мало не плакав. А Назару стало геть кепська на серці.

- Сергійку, а ти заходив до сестри в кімнату? – Спитав Назар.

- Іноді заходжу, але мама каже, що не на довго, бо я її втомлюю!

- Послухай, Сергійку, я хочу, щоб ти передав Ірі ліки. Зможеш?

- Звісно, а вони їй допоможуть?

- Надіюсь, що так! Ось тримай! – І Назар дістав дві шоколадки.

- Але ж це не ліки, а шоколадки?! – Заперечив хлопчик.

- Але я надіюсь, що шоколадки і стануть найкращими ліками. Одна для тебе – щоб ти з’їв і пам’ятав, що треба берегти своє здоров’я і не гуляти в холодну погоду. Інша – Ірі, щоб вона скуштувала, щоб в неї піднявся настрій і вона стала одужувати. Зробиш так?

- Звісно, що зроблю! Бо дуже хочу, щоб сестричка знову стала здоровою.