У вівторок Назар з нетерпінням чекав уроку в 11-му класі. І ось нарешті, коли він настав, молодий учитель з нетерпінням зайшов у спортзал. Урок розпочав із переклички, хоча… він вже й так побачив що її немає. Відсутніх було двоє: Іра та ще один хлопчина. Щоб не видавати себе, Назар спершу поцікавився про нього. Учні відповіли, що хлопець цей поїхав на олімпіаду з географії. А потім, ніби для годиться, Назар спитав про Іру. Йому сказали, що Іра хвора.
Від цих слів в Назара аж холодок по спині пробіг – адже він вважав себе в цьому виним. Він вже не пам’ятає, як провів цей урок, наступний і як потім дістався додому. Їсти не хотілось зовсім і він пішов до своєї кімнати. Через деякий час до нього увійшла бабуся Улита, вона стала хвилюватись за хлопця, чи, бува, не захворів.
Лише тепер бабуся помітила, що він тримає книгу вверх ногами. І хоч Назар був для неї чужим, та все ж вона добряче стала хвилюватись.
Та все ж сумління не давало спокою молодому вчителю. «Краще б я тоді затягнув силою її в машину! І байдуже, що там потім вона казала б. Але хоч би була здоровою, а тепер…» - Все думав Назар. Йому хотілось якось допомогти дівчині, хотілось зробити щось хороше для неї. Хотілось взяти її руку у свою і сказати так само, як йому щойно сказала бабуся Улита: « Все буде добре!» І тут раптом йому на думку спала чудова ідея.
#5029 в Любовні романи
#1196 в Короткий любовний роман
#1312 в Жіночий роман
Відредаговано: 27.11.2025