10.

      Листопад у тому році виявився дощовим та холодним. В цю п’ятницю Назар планував поїздку додому. Жилось у бабусі Улити йому досить не погано, та все одно хотілось додому, щоб побачитись із рідними. Останнього уроку в нього не було, тому він швидко заскочив до бабусі, щось на ходу перекусив, взяв деякі речі і вирушив у дорогу. Темні хмари заснували небо, а дощ лив, як з відра. Двірники на лобовому склі активно працювали. Назар проїхав школу, минув село і виїхав на трасу, що вела до міста. Раптом він побачив, як по тротуару біжить худенька дівчина. Він відразу впізнав свою ученицю Іру і зрозумів, що це вона повертається зі школи додому. Дівчина була лише в тонкій куртці і не мала парасольки. Назар відразу зупинився біля неї.

-  Іринко, сідай підвезу. Мені по дорозі! – Звернувся він до неї через відчинене вікно.

-Ні, дякую! – Відмовилась дівчина і побігла далі.

- Іринко, швидко сідай у машину! Ти геть промокла, ще захворієш! – Наказовим тоном сказав вчитель.

- Це будуть мої проблеми! – Іра побігла ще швидше, а Назар наздоганяв її на автівці.

- Іро, не будь така вперта! Тут іти ще зо два кілометри, ти до нитки промокнеш! Швидко сідай і не змушуй мене виходити і тягнути тебе силою в авто! – Назар почав дратуватись.

- Ви не посмієте! А якщо посмієте, то я скажу, що ви зваблювали мене! І вас будуть серйозні неприємності! – Погрозливо сказала дівчина. І Назар розумів, що вона права.

- Але ж я не можу залишити тебе тут саму! – Все ж не здавався Назар.

- Їдьте собі, Назаре Павловичу і не чіпляйтесь до мене, я ще не повнолітня! – Кинула Іра і чимдуж побігла.

     Назар не знав, що робити. Це дівчисько вивело його з рівноваги. Якби вона погодилася б сісти в авто, то за хвилин десять-п’ятнадцять вже була вдома. Але ж он яка вона вперта, погрожує йому. З хвилину подумавши, Назар додав газу і автомобіль швидко поїхав, залишивши позаду промоклу дівчину. Дівчину, що зіпсувала всі вихідні Назару. Тому що, куди він не ішов і щоб не робив її постать стояла перед ним. «Аби хоч не захворіла!» - Про себе думав Назар.

       В понеділок занять з фізичної  культури в одинадцятому класі не було. Але Назар, ніби випадково, взяв в учительській їхній журнал. Швидко перекинув кілька сторінок і побачив букву «н» навпроти прізвища Іри. «Невже й справді захворіла? Аби хоч нічого складного!» - Думав Назар і все не знав, як йому дізнатись що трапилось із Ірою.