Розділ 16. Холодна каменюка

Ми їхали в машині Артема і я помітно хвилювалася. Наче перед іспитом, до якого абсолютно не була готовою.

— Що ми робитимемо? — спитала я, дивлячись на Артема. — Я не можу просто так чекати, поки Максим підставить мене.

— Він цього не зробить, — твердо відповів Артем, зосередившись на дорозі.

— Ти звідки знаєш? — здивовано спитала я.

— Бо я знайду спосіб пробратися на ту презентацію. Я стану потенційним інвестором.

Я ледь не задихнулася від подиву. Це було настільки в стилі Артема — несподівано і сміливо.

— Ти справді зробиш це для мене? — тихо спитала я, відчуваючи, як мої щоки починають горіти. Це було настільки відверто, що я сама злякалася.

Артем теж не очікував такого. Бо він вигнув брови, на мить замовк, а потім посміхнувся:

— Твоє завдання — зберігати спокій. І не відходити від свого крему, чи що ти там придумуєш, ні на секунду. А я все проконтролюю.

Він довіз мене до компанії, і я швидко побігла в лабораторію. Максим уже був там. Він справді допомагав мені, але я не могла йому довіряти. Я постійно перевіряла всі складники, не відходячи від пробірок ні на крок. Коли все було готове, я відчула полегшення.

Невдовзі до конференц-залу почали сходитися люди, і серед них був Артем. Я ледь не закричала від подиву, коли побачила його. Його очі знайшли мої, і він ледь помітно кивнув мені. Слідом за чоловіками зайшла Сніжана і коли побачила Артема, то скривилася, а її очі звузилися. Вона нагадувала справжню отруйну змію.

Я стояла перед інвесторами, намагаючись зберегти спокій. В голові крутилася думка: щось має статися, Сніжана просто так не здасться. Я розповідала про новий зволожувальний крем, детально описуючи кожен компонент.

І тут я помітила, як Максим метушиться за моєю спиною. Мені здалося, що він намагався зробити якісь махінації. І в якусь мить він розбив одну з пробірок. Він вибачився перед гостями, але його обличчя залишалося спокійним. Я була впевнена, що він навмисне розбив саме мій продукт і завбачливо замінив його. Все так, як вони домовилися зі Сніжаною. Я завмерла. Моє серце прагнуло вискочити з грудей. Інтуїтивно я відшукала Артема, який сидів серед інвесторів. Його погляд був спокійним. Він ледь помітно кивнув мені, даючи зрозуміти, що все гаразд, і я можу продовжувати. І вкотре мене цей чоловік здивував. Це ж треба бути таким спокійним, коли за моєю спиною відбувається справжній хаос. Зараз же мова не лише про мій виліт з компанії, але й про репутацію самої компанії, яку так нахабно заплямує донька власника.

Я повернулася до інвесторів, продовжувала тремтіти, але все ж змогла завершити презентацію. В кінці ми навіть тестували мій новий крем. Я на мить зустрілася поглядом зі Сніжаною і мене обвіяло холодом. Я досі не розуміла, що сталося. В неї ж був геніальний план. Але попри все це презентація пройшла чудово. Ніхто не підмінив пробірку, і ніхто не звинуватив мене в нічому. Я вийшла з конференц-залу, відчуваючи повну розгубленість. Я не розуміла, що сталося. Невже присутність Артема настільки вплинула на цих змій, що вони вирішили відмінити свій гидкий план?

— Софіє! — почула я голос Максима, коли заходила в лабораторію.

— Так, Максиме.

— Я хочу, щоб ти дещо знала. Ти питала, як далеко я можу зайти заради матері, — сказав він, дивлячись мені прямо в очі. — Я можу погодитися з багатьма речами, але не з усім. Я не можу зробити все, про що вона мене просить.

— Про що ти? — запитала я, не розуміючи.

— Я не міг... Я не міг підставити тебе.

Максим стояв переді мною, його дихання було уривчастим, а очі благали про розуміння. Я чекала, коли він пояснить свої слова, і його зізнання приголомшило мене.

— У тій пробірці, яку я розбив, — почав він, — була пастка від моєї матері. Я не міг цього допустити. Вона хотіла, щоб я підмінив твій продукт на цю отруту, щоб ти сама себе скомпрометувала.

Я відчула, як мої ноги підкошуються. Я не розуміла, чи він справді став зараз моїм порятунком, чи це все гра маніпуляцій, щоб втертися в мою довіру. Після презентації була запланована вечеря з інвесторами в одному з ресторанів. Саме там вони мали сказати про своє рішення.

Святкова вечеря проходила доволі тихо, але в повітрі відчувалося невдоволення Сніжани. Я сиділа за великим столом, оточена трьома незнайомими чоловіками інвесторами, Артемом, Сніжаною та Максимом. Попри успіх моєї презентації, атмосфера була напруженою. Сніжана, незважаючи на усмішку, що застигла на її обличчі, кидала на мене і Артема злісні погляди.

Максим сидів поруч зі мною та не відходив від мене ні на крок. Він наливав мені вино, подавав страви, розповідав якісь історії. Він поводився як справжній джентльмен, але я відчувала, що це все лише гра. Коли він схилявся до мене, щоб щось прошепотіти, я інтуїтивно відсувалася. В той момент я помітила, що Артем, який сидів навпроти, спостерігає за нами. Його погляд був холодним і напруженим. Його щелепа виглядала кам’яною, а в очах горів вогонь. Я знала цей погляд. Я добре розуміла, що зараз в нього геть паршивий настрій. Але я не усвідомлювала, чому він пронизує мене своїми льодяними очиськами.

Коли вечеря закінчилася, Артем підвівся, сказавши коротко, що нам пора. Ми вийшли з ресторану і сіли в машину. Додому їхали в повній тиші. Артем важко дихав та постійно хмурився. Ми так само мовчки зайшли в квартиру. Це було настільки нестерпно, що я вирішила порушити цю гнітючу тишу.