Розділ 7

Сьомий розділ

Репетиції у балеті забирали левову частку мого часу. Майже за півночі знесилена я добиралася до свого ліжка, заплющувала очі, а коли відкривала – наступав ранок. І знову треба було до театру.

Я зменшила спілкуватися з дівчатками трупи. Сторонилася працівників сцени. Послання помадою на дзеркалі змусило мене з великою недовірою ставитися до оточуючих. Мені довелося розповіла Тоні про те, що сталося, хотілося вірити, що він знайде шантажиста.

Будні пролетіли як одна мить. А вихідні не віщували нічого хорошого. Втім, найбільше потрясіння чекало з самого ранку.

Я прокинулася в гарному настрої, взяла ранкову газету, яку листоноша залишав біля вхідних дверей. Поклала пресу на стіл, поруч із філіжанкою свіжозавареної кави. Приємний аромат огортав усю кімнату. Маман та Дороті ще міцно спали.

Зробила ковток, відчуваючи як напій жаром розтікся стравоходом. Розгорнула газету, і від перших рядків мало не закричала від жаху. На першій смузі була Жожо з вельми округлим животом. Фотогрофу вдалося зробити знімок в одному із дитячих магазинів, де прима балету вибирала речі для новонароджених.

А заголовок змусив покритися мурашками:

«Жожо завершила кар'єру. Хто ж танцює головну партію у  Гусячих плясках?»

Я з тремтінням у руках почала читати статтю. У ній розповідалося про молодість Жожо і як вона досягла вершини кар'єри. Автор повідав про найвидатніші романи балерини, пропонуючи на роль батька дитини найтитулованіших персон.

Стаття закінчувалася міркуванням над особою нової примми балету. Дізнатися ім'я артистки йому не вдалося, адже на всіх афішах було вказано Жожо.

Всі вистави Лебідиного озера були завершені і журналіст припускав, що на прем'єру Жизель керівники Вермін-Холла назвуть ім'я нової фаворитки.

Наприкінці статті було ім'я журналіста «Кайл Брекхем», та його фотографія. Це був той проноза, з яким я познайомилася у Міранди Бішеп!

Від злості я зім'яла газету і кинула в куток. У статті не було мого імені, але тепер усі знатимуть, що на сцені хтось інший. Будуть пильно дивитися і намагатимуться розкрити мою таємницю. У кого більше кмітливості швидко зрозуміє, хто зміг замінити велику балерину. Це лише питання часу!

Двері рипнули і в кімнату зайшла сестра. Не дивлячись на ранок вона встигла зібрати пухнасте волосся в дві коси. А замість халата одягти святкову сукню.

– Куди ти зібралася так рано? - здивувалася я.

– Ми з Бібі домовились зустрітись на Центральній вулиці. Вона хоче обрати собі нові черевики. Старі в неї вже розірвались. До речі, ти мені давно нічого не купувала. Моє взуття теж виглядати поношеним.

- Як тільки театр мені заплатить, купимо тобі нове взуття.

– А хіба ти не маєш іншого джерела доходу? - запитав Дороті, застібаючи черевик.

– Якого?

Краєм ока я помітила мої панчохи. Хитра лисиця витягла їх з-під носа.

- Не знаю. Ось, наприклад, у Бібі є старша сестра, і в неї є певні домовленості з одним паном.

– Що вона йому дає? - вимовила крижаним тоном.

– Кров. Зовсім небагато, за це він обдаровує її грошима.

– Дороті! Батько хотів би, щоб ми виросли порядними людьми. Вампір зі статком немає необхідності купувати кров. Він може отримати її майже безкоштовно. Сотні бідняків готові пожертвувати нею заради пари мідяків. Боюсь, сестра Бібі прибріхує які саме непристойні послуги вона надає.

Щоки сестри стали червоними.

– Ні. Це не так. Вона б…

- Дороті, не ідеалізуй вампірів. Щоб тобі не говорили, нелюди – насамперед істоти з жагою крові. По-друге – вони чоловіки! А це часом гірше, ніж бути звіром.

- Я уточню це питання у Бібі, - байдуже кинула і надягла пальто з твіда.

- Ти о котрій повернешся? Ми запрошені на прийом до Марти Кнауф.

Сестра завмерла, ніби не вірячи своїм вухам.

– Це та, про кого я подумала?

- На жаль.

- Тоді буду до обіду. Я не можу пропустити цей захід! – із захоплення відповіла.