Розділ 5 (3)

Він відкрив центральний короб, усередині знаходився дорогий срібний револьвер. На рукоятці був вигравірований хитромудрий візерунок, що надавало зброї елегантності. Ліва коробка хоч була і великою, виявилася практично порожньою. На оксамитовій підкладці була лише одна срібна куля. Третю коробку Ніл не відчинил, уважно спостерігая за моєю реакцією.

- Що це таке? – розгублено перепитала.

– Револьвер відлитий із найчистішого срібла найвищої проби. Зроблено спеціально на замовлення пана Найтли. До вас ним ніхто не користувався, – відповів чоловік.

– Я все одно не розумію, – безпорадно подивилася на Ніла.

Він глянув на продавця, і той покинув приміщення без жодного слова.

– Я хочу, щоб ти була у безпеці.

- Срібло ж може убити лютовалка? Ти не боїшся, що я застосую подарунок проти тебе?

- А я ніколи не казав, що безпечний для тебе.

Від його слів по спині пробіг холодок. Він сказав це таким тоном, наче це був не жарт.

Я вирішила змінити тему.

– Що у третій коробці?

Ніл поклав руку на таємничий подарунок.

- Тут револьвер і одна куля на випадок, якщо колись ти вирішиш, що я можу завдати тобі шкоди. Одного пострілу буде достатньо. - він відкрив кришку третьої коробки, усередині якого виявився хитромудрий браслет з орнаментом, як на рукоятці. – Це вовчий вінчальний оберіг.

– Вінчальний оберіг?

– Ви люди не посвячені в тонкощі лютововків. Але коли вовк зустрічає свою пару, він дарує їй браслет – аналог вашого обручки.

- Але я не збираюся бути твоєю парою, чи нареченою! – жахнулась.

– До ночі ще є час. Ти встигнеш передумати, - з глузуванням промовив він.

Його самовпевненість дратувала.

- Сумніваюся.

- Ти передумаєш. Ходімо… – він підштовхнув мене до виходу, не давши розглянути подарунки. – …Коробки доставлять до нашої кімнати.

– Нашої кімнати? - я зупинилася, наче вкопана в землю. – Це твій сюрприз?

– Ні. Це… – він манерно закотив очі, наче згадуючи забуте слово – …збіг обставин. На жаль, ярмарок виявився надто жвавим, не вистачило вільних місць. Але ти не хвилюйся. У тебе тепер є револьвер, і ти у будь-якої секунди можеш ним скористатися. Хоч між нашими подушками поклади і спи з ним в обіймах. Я не проти. Я тобі довіряю!

– Що?! Я на це не давала згоди! І наближатися до тебе ближче, ніж на метр, не збирається! Ні на вулиці, ні в ліжку.

Він задумливо дивився на мене хвилину. І потім після паузи промовив:

- Мені чомусь здається, що в тебе про мене склалось погане враження? - вимовив награно серйозно.

Це була остання крапля!

- Ти ще й надсміхаєшся?

Я замахнулася, щоб відважити йому ляпас. Але Ніл спритно перехопив мою руку,  охоплюючи мою талію та притискаючи до себе. За лічені секунди наші обличчя опинилися у критичній близькості. Від його пронизливого погляду по шкірі пробігли Він потягнувся до моїх губ, але за мить до поцілунку, я сказала:

- Стривай. - він завмер, не наважуючись поєднати наші губи. - Мені потрібний револьвер вже зараз.

Ніл вибухнув сміхом, але таки випустив мене з обіймів.