Розділ 4 (3)

Вона підібгала губу і з незворушним виглядом пішла вперед. Я неохоче плелась слідом.

Нас підвели до дверей, за якими лунала голосна музика та голоси. Раптом всі звуки змовкли і чіткий виразний голос промовив наші з Анабель імена.

Двері відчинилися, та по очах боляче вдарило яскраве світло. Величезна люстра висвітлювала все навколо, немов друге сонце. Мені хотілося піти звідси, але я зробила впевнені кроки вперед.

Не знаю, як зустрічали інших дебютанток, але мою появу ознаменувала гробова тиша. Чоловіки та жінки, вельможі та слуги стежили за кожним моїм рухом.

Це неймовірне відчуття, яке ні з чим не переплутати. Саме так зустрічають мене глядачі на сцені. І зараз я знову була актрисою, але вже в іншому амплуа.

Я зробила граціозний реверанс і пройшла у віддалену частину зали, подалі від цікавих очей.

— Ти затьмарила всіх, — з неприхованою досадою сказала моя випадкова компаньйонка, яка чомусь йшла слідом.

— Це не головне, — промовила, оглядаючи присутніх.

Серед старих знайомих було багато нових обличь. Молоді люди кидали на мене зацікавлені погляди, але ніхто не поспішав підходити.

Я шукала Еліота. Він точно буде тут!

— Цей рудоволосий чоловік у сірому сюртуку не налюбується тобою, — раптом промовила Анабель.

— Котрий?

— Лорд Патрік Гастінгс — він із нових аристократів. Король подарував йому титул зовсім недавно, — потім вона наблизилася до мене і прошепотіла: — Лютововк.

Немов почувши нашу розмову, чоловік впевненим кроком підійшов до нас із Анабель.

Патрік був на голову вищий за мене, а його риси чомусь здавалися знайомими. Наче я бачила його раніше, але не могла згадати, де саме.

— Пані, не вважайте за грубість, але я був такий вражений вашою красою, що мав нахабство підійти.

Його погляд перескакував то на мене, то на Анабель.

— Що ви? Ми не можемо про вас думати погане, — моя супутниця нервово хихикнула, заливаючись фарбою.

Її можна було зрозуміти. Пристойна дівчина зі шляхетної родини рідко спілкувалася зі сторонніми чоловіками. Вона перекидалася парою слів на балу, після чого сім’ї укладали договірний шлюб.

Після смерті батька і необхідності забезпечувати хвору матір та молодшу сестру я переглянула своє ставлення на протилежної статі. А робота на сцені зробила мене несприйнятливою до будь-яких компліментів.

— Мене звуть Патрік, — він поцілував тильну сторону долоні Анабель, а потім мою.

— Наші імена ви знаєте, лорде Гастінгсе, — діловито промовила.

— Звичайно. Всі чекали на зустріч із вами, леді О’Браєн. Ви стали сенсацією сьогоднішнього вечора.

— Я старалася.

— Чи можна запросити вас на танець? — з викликом промовив чоловік.

Слова відмови застрягли у мене в горлі. Немов привид зі мною поруч опинився Еліот. Він ніби стежив за нашою розмовою і нарешті вирішив вклинитися. Його долоня загрозливо лягла на мою талію, притягуючи до себе.

— Вона не танцює, лорде Гастінгсе, — погрозливо промовив.

— Чому ви так вирішили, лорде Вінн?

— Тому що вона моя наречена. І всі її танці належать лише мені.

Моєму обуренню не було меж. І хоч я боялася Еліота до тремтіння в колінах, я розуміла, що на людях він мені нічого не зробить. Тому я демонстративно прибрала його руку і подивилася прямо в очі:

— Дорогий лорде Вінн. Я давно хотіла вам сказати, але не було нагоди. Усі мої танці вам не належать. Наші заручини були розірвані в день смерті мого батька. — Я обернулася до Патріка й сказала: — Лорде Гастінгсе, я із задоволенням з вами потанцюю.

— Не роби цього, Меггі, — біліючи від злості, прошепотів колишній наречений.

Але замість відповіді я сама взяла Патріка під лікоть, і ми разом пішли до танцювального місця. Зовні я була спокійна, але всередині мене вирували емоції.

— Ваш колишній наречений явно не схвалює вашого вчинку, — сказав Патрік, коли ми стали в парний танець.

— Мене не хвилює схвалення цієї людини.

— Такі як він — власники. Вони зациклені на тих людях, які були їм важливі до переродження. Тому вам потрібно бути обережною.

— Ви за мене хвилюєтесь, лорде Гастінгсе? Чого б це?

Він по-доброму посміхнувся.

— Скажу, що ви небайдужа до одного мого побратима. І він мене просив приглянути за вами. — Куточки моїх губ поповзли вниз. Патрік це помітив та продовжив: — Бачу, ви зрозуміли, про кого я говорю.