Розділ 3 (4)

Влад узяв мене під руку і потягнув уперед. Біля вхідних дверей стояла пара здорованів. Вони побачили танцюриста і без запитань пропустили нас.

— Мені не подобається це місце, — бурмотіла, відчуваючи дивний рокіт під ногами.

— Не будь занудою, Мег, — на свій лад перекрутив моє ім’я. — Ти надто молода для цього.

Ми пройшли покинуте складське приміщення і спустилися до підвалу. Варто було перетнути обшарпані двері, і по вухах вдарив гучний звук. Кілька десятків голосів перепліталися в єдиному багатоголоссі.

Із кожною новою сходинкою звуки ставали голоснішими, а тютюновий дим сильніше різав нюх. Після напівпохмурого приміщення яскраве світло боляче вдарило по очах.

Я була здивована? Ні! Шокована!

Тут було понад сотні людей. І місце більше походило на дорогий готель чи салон, аніж покинутий підвал. Під стелею височіла розкішна величезна кришталева люстра. В дальньому куті розмістилась барна стійка. А біля неї десяток офіціантів, які пропонували напої відвідувачам.

— Що? Не очікувала? — спитав Влад. — Сюди пускають лише «своїх». Ти розповіла мені свій секрет, а я тобі — свій.

Він повів мене крізь натовп, що розважався.

— Це місце поза законом? — здогадалася я.

— Так. Хазяїн промишляє підпільними азартними іграми. Не рекомендую тобі з кимось грати із тутешніх. Обдеруть до нитки!

Мені ставало погано від його слів.

— Чудово, — кинула без ентузіазму, але Влад не помітив мого настрою, продовжуючи розповідь.

— Краще робити ставки. Тут хоча б можна вирахувати ймовірність перемоги.

— Ставки? Тут підпільний іподром?

— Не зовсім, — він зупинився і подивився мені в очі. — У тебе буде кілька тисяч? Я поверну після першої зарплатні.

Я розгубилася. Мені незручно було йому відмовляти. Не хотілося втрачати з поля зору єдину знайому людину.

— Є трохи.

— Чудово!

Він простяг руку, і я вклала в неї гроші, які планувала витратити на підв’язки Дороті.

— Чудово. Я зараз же відіграю цю суму і навіть подвою її!

Він потягнув мене в якусь кімнатку, наповнену людьми. І посадив на невеличкий табурет біля невеликої сцени, відгородженої важкими канатами.

— Ми встигли на найцікавіший бій. Ти будеш у захваті!

— Бій?

На ринг вийшов мускулистий чоловік з оголеним торсом. Він був наче гора залізних м’язів. Один його вигляд вселяв у мене бажання тікати.

— Це — Моргус Ікло. Чемпіон підпільних боїв королівства Райден лівої частини річки Рейні, — тут же прокоментував появу бійця Влад.

— Ікло? Звідки таке прізвисько?

І в цей момент Моргус люто закричав, демонструючи величезні вампірські зуби. Натовп із радістю підтримав його галасом.

У мене ж затремтіли коліна від страху. Не хотіла б я зустріти його у темному провулку.

— Дивись, дивись! Це його суперник — чемпіон правої частини королівства Райден.

З протилежного кінця зали вийшов величезний чоловік і заліз у ринг. Я одразу його впізнала. Ці очі неможливо було ні з чиїми переплутати.

— Ніл.

— О, ти знайома з ним? — здивувався Влад.

Я дивилася на нього не моргаючи. Ніл ніби відчув на собі мій погляд. Обернувся. Оцінюючи пробіг поглядом по фігурі Влада і ходою хижака наблизився до нашого борту. Потужними руками сперся на канати навпроти мене.

Зблизька я могла розглянути кожен м’яз його досконалого тіла. Мерзотник знав, що гарний, й вихвалявся цим.

Від його самовдоволеної посмішки мені захотілося провалитися під землю!

— Прийшла підтримати мене, Меггі? Хвилюєшся?

— Не лести собі. Моя присутність — випадковість, — я схрестила руки на грудях.

— О, Ніле! Я твій фанат. Ми з Мег поставили всі гроші на тебе, — підставив мене Влад.

Він нагадував мені закохане дівчисько. Ще трохи, і кинеться до Найтлі з поцілунками.

— А кажеш, що випадково прийшла, Меггі. Брешеш і не червонієш. Зізнайся чесно — закохалася і прийшла благати мене, щоб я приділив тобі хоч крихту своєї уваги?

Його нахабство вибило в мене повітря з легень.

— Таке трапиться лише у твоїй хворій фантазії. Я взагалі на тебе не ставила. І маю великі сумніви щодо твоєї перемоги! — кинула йому в обличчя.

За спиною Ніла прогримів грізний голос Ікла.

— Ти скоро?

Він обернувся до суперника:

— Хвилинку, друже. Я ще не закінчив розмови. — Потім знову подивився на мене й промовив: — Ти мене дуже образила своїми словами, Меггі. І я прийму твої вибачення у вигляді вікенду, який ми проведемо разом, коли я надеру ікластому зад.

— Не буде жодної перемоги та вікенду. Я не давала на це своєї згоди, — засоромилася.