Розділ 3 (3)

***

— Ти спізнилася! — роздратовано пирхнув Тоні.

Я переступила поріг танцювального залу і відразу почала зашнуровувати пуанти. Зустріч із Еліотом переплутала усі плани.

— Вибач. У мене трапилася непередбачена обставина, — поралася з взуттям, не підводячи погляду на режисера.

— А чому тут вона, а не Жожо?

Я завмерла і повільно підвела голову. У залі, крім постановника, був ще Влад. Він виконував головні чоловічі рої у виставах. Мені доводилося з ним стикатися на сцені у ролі прими. Але у звичайному житті ми рідко перетиналися. Я не була впевнена, чи підозрює він взагалі про моє існування.

— Жожо сьогодні не буде, а нам треба готуватися до прем’єри, — роздратовано відповів Тоні. — Чи ти хочеш втратити форму через неї, Владе?

Я була шокована не менше за танцюриста.

— Жожо повинна була повернутися на сцену найближчими днями. Ми не можемо готуватись до прем’єри без неї.

Лисуватий чоловік гнівно зиркнув на мене.

— Доведеться.

Влад вийшов у центр зали. На ньому був чорний костюм для репетицій, який підкреслював рельєф кожного м’яза його тіла. Світлі пасма спадали йому на обличчя. Він оглянув мене з ніг до голови.

— Думаєш, дівчисько щось може?

— Спробуй, — Тоні мені посміхнувся.

— Тоді почнемо знайомство із підтримки «Труна».

— Без проблем, — відповіла я.

Зробила три впевнені кроки йому назустріч, дозволяючи Владу обхопити мене за талію та підняти над головою у лежачому положенні. Підтримка вийшла легкою та невимушеною, бо ми вже кілька тижнів танцюємо у парі. Ось тільки він про це не знає.

Чоловік плавно опустив мене на землю.

— Добре. Спрацюємось, — резюмував.

— Тоді приступимо. Жожо повернеться і наздожене програму. А поки твоєю партнеркою буде Меггі.

— Меггі, — повторив Влад моє ім’я.

І вже привітніше простягнув мені руку, запрошуючи танцювати.

Наступні кілька годин я обливалася потом. Комбінувала батмани з арабесками, підтримки з фуете. І під кінець ледве трималася на ногах. Повторювати програму за примою було легше, адже вона вже була готовою та відпрацьованою. Починати все з нуля — потребувало величезної наснаги.

Я сіла біля дзеркальної стіни, розшнуровуючи туфлі. Тоні вже пішов, і лишилися ми з Владом.

— Ти молодець, Меггі. Я не думав, що ти впораєшся з програмою, — сказав він.

— Дякую.

— Мені все було цікаво, коли Тоні представить мені заміну Жожо. Така інтрига, хто ж займе її місце.

— Це не я. Таких, як вона, неможливо замінити, — відповіла, розв’язуючи стрічки на пуанті.

Він підійшов ближче, нависаючи з мене.

— Але ж тобі це вдалося? Ти ж танцюєш замість неї з того дня, як вона знепритомніла на сцені.

Я завмерла. Потім повільно підвела голову.

— Як ти дізнався?

— Я багато років танцюю з Жожо і можу впізнати її навіть із заплющеними очима. Хоча зізнаюся, спочатку тобі вдалося ввести мене в оману. Але не на підтримці «Труна».

Він зворушливо посміхнувся.

— Чому ти нікому не сказав?

— Навіщо? Скандал може зруйнувати не лише кар’єру Жожо, а й мою. Пропоную обговорити це за філіжанкою кави.

— Не думаю, що маю для цього час.

— Ми тепер партнери. Як я можу тобі довіряти, якщо не знаю нічого про тебе?

— Добре.

— Я пригощаю.

***

Через чверть години екіпаж доставив нас до однієї з окраїнних вулиць Верміна. Всю дорогу Влад розповідав історії зі свого театрального життя, відволікаючи мене від дороги. Якби я знала, куди він мене привезе, то ніколи б не погодилася.

На жаль, коли я вийшла на вимощену гладкою бруківкою вулицю, було вже пізно.

Будівля, в яку він мене повів, була темною і більше нагадувала зруйнований склад, ніж пристойний заклад.

— Ти певен, що нам сюди?

— Ходімо. Тобі сподобається. Зовні вигляд не дуже, але всередині тебе чекає приємний сюрприз.