Розділ 2 (4)

***

Запрошення до Міранди Бішеп було дуже доречним. Вона єдина, з ким я продовжила спілкуватися і хто мені неодноразово допомагав.

Батько Міранди був одним із прихильників Чистокровної змови, за підсумком якої він втратив активи і титул. Йому, як і нам, довелося починати все з нуля, але завдяки підприємницькій жилці та гарним зв’язкам за три роки Бішеп зміг не лише розбагатіти, а й примножити свій статок.

Позбавлена титулу, їхня родина перестала бути частиною еліти, але зі зростанням достатку в їхньому будинку все частіше бували імениті гості. Такі, як Бішеп, стали новим прошарком між привілейованою верхівкою та робітничим класом.

У Вермінському політичному журналі було навіть соціальне дослідження цього феномену. Один із журналістів назвав заможних розтитулованих аристократів — новим класом. Правда, сюди ж він і відніс інших, що злетіли соціальними сходами, яким після повстання король шанував нові титули.

Я постукала в масивні двері, прикрашені хитромудрим різьбленням. Квартира Бішепів знаходилася в декількох кварталах від нашої, в одному з найстаріших і найпрестижніших будинків, що виходять на берег Рейні.

З дому долинала музика та дзвінкий сміх. Мені відразу відчинили, і на порозі з’явилася Міранда. Ми не бачилися пів року, за цей час вона сильно змінилася: набрала з десяток кілограм, обрізала довге волосся і прибрала його в коротку модну стрижку.

— Мегі! Не може бути! Я не вірила, що ти прийдеш! — радісно заверещала і міцно стиснула в обіймах. — Проходь. Ти маєш мені все розповісти.

— Я теж рада тебе бачити, — щиро промовила і пройшла слідом.

Усередині було галасливо і багатолюдно. На сходах юрмилися чоловіки, емоційно щось обговорюючи.

— Кайл, Тедді — це моя стара подруга Мегі, — представила мене.

— Приємно познайомитися, — сказав білявий Кайл.

Тедді примружившись глянув на мене.

— Чи можна нескромне питання?

— Звичайно.

Міранда забрала мою накидку, оголюючи відкриті плечі.

— Хто той лютововк, з яким ви нещодавно зустрічалися?

— Що? В сенсі?

— Від вас пахне лютововком. І запах такий, наче на вас повісили табличку: «Не підходь, уб’є!»

Я підібгала губи, подумки вилаявшись. Тільки Ніл міг це зробити. Мерзотник, навіть зараз не дає мені спокою.

— Я взяла накидку подруги, мабуть, це хтось із її знайомих, — швидко викрутилася.

 — Тедді, твоя прямолінійність до добра не доведе. Тедді — журналіст. Пише статтю для Вермін Прес.

Худий чоловік розплився в задоволеній посмішці.

— А ви чим займаєтесь, Меган? Що вас привело сюди? — із цікавістю спитав журналіст.

— Дружба з пані Мірандою. Ми — старі друзі.

— Меган — дочка Лайнела О’Браєна.

Тедді від подиву відкрив рот, і його очах спалахнуло полум’я азарту.

— Ви маєте мені дати інтерв’ю. Моїм читачам буде цікаво дізнатися про вас.

— Мені це нецікаво.

— Ми помістимо статтю на першу смугу!

— Дякую, не треба. Я не настільки цікава особистість, щоб про мене розповідати масам. Впевнена, ви знайдете тут більш видатніших особистостей.

Він дістав із внутрішньої кишені піджака візитку і простягнув мені.

— Якщо раптом передумаєте, обов’язково зв’яжіться зі мною. Можете дзвонити у будь-який час.

Я машинально засунула картку в сумку.

— Якщо передумаю, ви будете першим журналістом, до якого я звернуся. — Потім я звернулася до подруги: — Мірандо, ми можемо поговорити з тобою наодинці?

— Звичайно. Пішли до кабінету. Сподіваюся, що там немає нікого.

Подруга провела мене через галасливу вітальню. Тут панували веселощі та танці. Що дуже контрастувало з тишею кабінету.

Дорого обставлена кімната була оздоблена в шоколадних кольорах. Всюди стояли крихітні сувеніри та статуетки. Центральне місце займав важкий дубовий стіл, над яким височів портрет Людвіга Бішепа.

— Батько забрав портрет із родового маєтку, — спіймала вона мій погляд.

— Мірандо, ти заручена? — одразу перейшла до мети візиту.

— Так, плануємо весілля наступного літа. Він дуже добрий хлопець, я вас познайомлю.

— Інший?

— Так, лютововк. Тедді та Кайл його колеги з редакції. Він також журналіст. А чому ти питаєш?

— Мене змушують взяти участь у шлюбному сезоні. Якщо відмовлюся, подарують сама знаєш кому.

— Ох, погані твої справи. Що ти збираєшся робити?

— Укласти фіктивний шлюб із людиною, яка відлякне це чудовисько.

— Немає таких, — сумно промовила подруга.

— Я таки спробую пошукати. До речі, про лютововків, ти випадково не чула щось про Ніла Найта? Хто він, звідки взявся та чим займається?