Розділ 1

Перший розділ

Гримерка прими балету Вермін-Холла для мене завжди була відкрита. Поки за лаштунками йшла підготовка до вистави, тут було тихо та затишно. Жожо сиділа біля туалетного столика, густо напудрюючи обличчя. Довге темне волосся було зібране в тугу зачіску. Сценічне плаття висіло на плічках на ширмі. Поруч із ним друге — моє.

— Мені доводиться підфарбовувати локони. Сивина мене вбиває. Не думала, що я так швидко постарію.

Вона нахилила голову до дзеркала і торкнулася лінії основи волосся.

— Тобі тридцять шість. Ти ще не стара, — відповіла я і сіла на поверхню поряд із примою.

— Стара. Ці малолітні скелети вже чекають, щоб зайняти моє місце. Я чула, що Марта закрутила роман із Тоні, режисером. Розпусний старий пообіцяв їй головну роль у прем’єрі. Дрібна погань.

— Тоні не поставить її на твоє місце. У тебе світове ім’я, у Марти лише симпатична мордочка. Таких, як вона — половина балетної трупи.

— Ти мене заспокоюєш. Але це не скасовує того факту, що я з кожним днем стаю старішою. Це мене засмучує. Я була така сумна, що забігла в магазин на Центральній вулиці і купила нам нові пуанти.

Жожо дістала з-під столу паперовий пакет, у якому лежала пара танцювальних туфель.

— Минулі ще хороші. Навіщо нам ці?

— Тому що треба насолоджуватись життям, поки є можливість. Раптом завтра я зламаю ногу і більше ніколи не зможу танцювати? Ким я стану тоді?

— Ти сьогодні сумніша, ніж раніше. Щось трапилося?

— У мене погане передчуття. Наче попереду на мене чекає щось недобре… Але не будемо про це. Як відбулася твоя вчорашня зустріч?

— Ніяк.

Я зістрибнула зі столу і поправила підв’язки на панчохах. Не хотіла, щоб Жожо бачила моє обличчя, на якому все написано без слів.

— Ділися. Він виявився старим і потворним? — вона перейшла на шепіт. — Розпускав руки?

Я розігнулася і подивилася на другу сукню. Вже котрий рік я страхую Жожо на сцені. Три роки тому вона отримала травму ноги і не змогла робити складні стрибки. Щоб театр не прогорів, режисер швидко знайшов дублерку. А щоб ніхто не здогадався про це, з того дня Неймовірна Жожо виступає на сцені у масці. Втім, це лише сприяло новій хвилі її популярності.

— Я не бачила його обличчя, він приховав його чарами.

— Важлива людина, не може ризикувати своєю особистістю, — вона сперлася на спинку стільця, уважно слухаючи мою розповідь. — Він так просив про зустріч із тобою.

— Він не людина, а нелюд.

— Дурниці. Зараз кожен другий або укушений, або магічно обдарований. — Я осудливо подивилася у відповідь. — Гаразд, мовчу. Що було далі?

— Нічого. Він запропонував мені стати його коханкою, я відмовилася та пішла.

— Хм, як дивно. Я думала, ваша розмова піде в іншому руслі. Мабуть, мене ввели в оману, Меггі. Вибач, що через мене даремно витратила свій вечір.

У двері голосно постукали, і чоловічий голос дзвінко промовив:

— Жожо, до початку виступу двадцять хвилин.

Прима підвелася і підійшла до ширми.

— Треба збиратися.

Через п’ятнадцять хвилин я разом із Жожо покинула гримерку. У коридорі миготіли артисти та працівники театру. Для всіх присутніх я була особистою асистенткою прими, її наслідувачкою. Дехто казав, що я її позашлюбна донька, адже ми були дуже схожі. У нас один зріст, фігура та колір волосся. До того ж Жожо старша за мене на вісімнадцять років.

Ми підійшли до сцени. Перші дівчата-лебеді вийшли на паркет, танцюючи свою партію.

Глядацький зал був повністю заповнений. Усі два поверхи та ложі кишіли людьми у гарних фраках та вечірніх сукнях.

— Кажуть, на сьогоднішній прем’єрі чекають на герцога з дружиною. Король у від’їзді, але якби він був, то обов’язково з’явився. Він ніколи не пропускає прем’єри Вермін-Холла, — сказала Жожо, помітивши мою цікавість. — Мій час.

Музика стихла, наче запрошуючи приму. Світло згасло, але, тільки актриса вийшла на сцену, промінь впав на її плечі. Зал вибухнув оплесками. Я бачила, як глядачі ловили кожен її рух. Вона була найталановитішою з усіх, кого я коли-небудь бачила.

Її талант став моїм прокляттям. Адже, як її дублерці, мені довелося вчитися наслідувати кожен її рух. А це було страшенно складно.

Прима віддавалась у кожному па, від неї неможливо було відірвати погляд. Вона зробила гарний оберт і граційно розвела руками.

Несподівано похитнулася та відійшла від програми. Тіло прими обм’якнуло, наче вона втратила рівновагу, і жінка впала на підлогу.

По залі промайнули стривожені вигуки. Тоні стояв за протилежними лаштунками і в одну мить став біліший за крейду.

Музика спинилась.

Пара міцних хлопців вискочили на сцену, підхопили під руки Жожо і винесли її за лаштунки. Для глядачів оголосили незапланований антракт і закрили штори.

Тіло прими посадили на стілець біля мене.