Глава 5

Свят
Спляча красуня, всю дорогу не розімкнула очей, тільки крутилась з боку на бік. Коли ми приїхали, довелось знову нести її на руках. Тільки цього разу дівчина не пручалась, не намагалась мене вдарити чи спопелити поглядом. Схилила голову на плече, волосся впало їй на обличчя. Яка ж вона мила і гарна. Коли піднявся в квартиру оборежно зняв її верхній одяг та взуття. Поклав на ліжко і на хвильку замислився, як я її залишу.  А якщо прокинеться і злякається від нерозуміння де знаходиться. Але Артем мені телефонував вже купу разів, напевно на роботі щось пішло не за планом. Мушу їхати.
–Святе у нас біда. Ми не домовились про угоду з італійцями.
–Їм не сподобалась наша презентація?
–Сподобалась. Але є одна проблема. Власник цієї косметичної компанії, вважає, що рекламу для їхнього бренду ніхто не зробить краще, ніж чоловік який закоханий. Адже тільки закоханий чоловік, може по справжньому бачити красу жінки. Кляті романтики.
–Артеме, які їхні умови? 
– Тут така справа пан Алекс хоче зустрітись з тобою в неформальній обстановці. 
–То які проблеми, зустрінусь і ще раз обговоримо кампанію.
–Це буде не просто вечеря Святе. Вечеря сімейна. Розумієш, він надіслав два запрошення. Тобі і...
–Ііііі Артеме?
–Твоїй нареченій.
–Хаха, це жарт такий? Жарт, що ж іще. Ти ж зараз не серйозно, бо я вже починаю злитись.
–Вибач Святе, я розгубився, адже він хотів піти в інше агенцію а її власник одружений сім'янин. Як думаєш у  кого більше шансів. Я не хотів втрачати такого клієнта. І бовкнув, що ти заручений.
–Артеме, ти хоч розумієш, що накоїв?! Мені сьогодні до вечора заручитись, чи як? 
–А як же твоя Юля? Хай піде з тобою, зіграєте разочок закоханих і все. Алекс повернеться в Італію, ми зробимо йому рекламну кампанію. А потім вигадаєм легенду, чому ви розійшлись. 
–Артеме, ти справді не в собі сьогодні. Я ледве відліпив її від себе. Я краще збанкрутую ніж щось удаватиму з Юлею. Та й ти її знаєш. Як тільки вона дізнається про статки Алекса, то почне його клеєти прямо при його дружині. Мені до всього, ще не вистачало зганьбитись.
–Це так. Юля не варіант. Але в тебе, що подружки немає, чи в твоєї сестри? Хай Ліза тобі допоможе знайти наречену на декілька днів.
–Артеме, я тебе вб'ю. Боюсь уявити, як вона після такого буде з мене мотузки вити. Ще й батькам бовкне. 
–Давай Святе, у нас не багато варіантів. Всього декілька днів і рекламна кампанія наша. 
–Добре Артеме, але сам говори з Лізою чи у неї є адекватні подружки. 
–Добре друже, і вибач ще раз, що втягнув тебе в цю авантюру.
–Добре, добре. Все вже, іди Лізі телефонуй. 
Поки Артем розрулював те, що сам же заварив я бездумно дивився в екран свого ноутбуку і думав як там моя гостя. Згадував її миле сонне обличчя але тут же відганяв ці думки намагаючись повернути всі роздуми в роботу. Але виходило погано поки. Що могло бути "краще", як не дзвінок Лізи, вже передчуваю порцію "дотепних" жартів. Як тільки підняв слухавку, почув як  люба сестричка заливається сміхом, і поміж нього намагається сказати, що не може в це повірити. Отже, Артем вже поговорив з нею. 
–Годі сміятись вже, то ти допоможеш?  В тебе є серед подруг хтось, хто не розпускатиме потім чуток, і дуже хотілося  б спокійнішу дівчину, ніж ти, сестро.
–Ваша величносте, ваші побажання почуті та записані в особливий блокнот. Хахах. Розслабся братику, все буде. От тільки у мене є одне невееличке прохання. 
Після цієї фрази, я пошкодував, що вплутав у це Лізу. Знаю я її "невеличкі" прохання. Останній раз ця дівчина змусила мене потай від батьків купити їй скейт. Ліза, звичайно ж на наступний день втрапила в халепу, вгадайте тепер хто з нас двох вислухав від батьків про безвідповідальність. Так, саме я. Тому, що я хто? Правильно старший брат. 
А зараз я змушений порушити клятву собі, не вестись на шалені прохання Лізи. Що поробиш, сподіваюсь вона попросить щось в межах безпеки.