Пролог.

    Ось він. Ходить, чіпляється до людей, але майже одразу йде геть, наче ошпарений диким полум'ям, яке не приймає його від слова зовсім. Шукає собі ідеального носія, який навряд чи хоч колись відчує його присутність біля себе.

    Такі зазвичай вчепляться, й вже так просто не відпустять від себе. Особливо якщо людина здорова і веде нормальний образ життя, вони частіше пристібуються до таких, вважаючи, що в них сама найкраща енергетика. Якщо доволі погана, вони обходять таких стороною.

    Колись мати - доволі сильна чаклунка, яка приховувала свої сили від інших, боячись, що якщо дізнаються, її будуть використовувати, - розповідала, що такі потвори, коли присасуються до людей, викачують з них багато енергії. Частіше за все негативну забирають, але й хорошу інколи беруть.

    Тоді люди стають млявими, повільними. Все частіше їм стає важко робити щось навіть доволі легке. Щось звичне, до чого вони вже встигли давно звикнути, й здавалось, це не повинно було викликати таких труднощів.

    Але чи права вона була на рахунок того, що це дійсно один з тих, на кого вона зазвичай полювала, бо вміла бачити їх? Все-таки, багато усіляких тіней - хтось добрий, хтось злий. Примружившись, вона знову подивилась на чорну тінь, яка мала нечіткі контури високого й масивного чоловіка. І завмерла.

     Частина його тіла була «прикріплена» до тіла дівчини, а голова нахилилась, наче її господар роздивлявся свого нового господаря.

    В подумкаї з'явилась лиш одна думка - тільки не це... Будь ласка, тільки не це!

{Від автора}

Ось і нова історія :)))). Я спробую в найближчий час як її, так і останній цикл «небезпека у лісі» оновляти якомога частіше. Дякую за увагу :33