1

Хлопець всю ніч спав неспокійно, у нього була на це своя причина. Бо рівно за тиждень йому виповнюється аж шість років! І коли сон нарешті вхопив хлопчину за п’ятки, звідкилясь почувся знайомий голос:

– Бодя, прокидайся і йди до ванної, – мамина рука невблаганно відкинула край ковдри.

Ще хвильку поніжившись, Богдан зістрибнув з ліжка у капці і почалапав вмиватися. Щоб дотягнутися до умивальника, хлопець ще вчора ставав на дитячу сходинку, а сьогодні помітив, що може обійтися вже без неї.

– Мам, тату! А я вже дотягуюся до крана без підставки! – кричав радісно на всю хату малий, тішачись своїми новими досягненнями.

Бодя сам бере щітку і витискає горошинку бананової пасти. Чистить зуби і стежить за секундною стрілкою годинника. Знає, що треба чистити не менше двох хвилин. Полоще рота, миє щітку і ставить її на місце.

На столі вже парує свіжозварена пшенична каша, його улюблена, з салатом з червоного бурячка. Хлопець, хоч і снідає в садочку, вдома також не пропускає нагоду перекусити. Бодя їсть по краєчках, де каша вже трохи холодніша, і так підсувається ложкою до самої середини. А там малюнок уже видно – хлопчик з м’ячем і рудим собакою. Треба акуратно доїсти кашинки, щоб гарно було хлопчику з м’ячем.

– Богдане, ходімо вже одягатися, бо не встигнеш на зарядку.

Хлопець кладе посуд до раковини і біжить у свою кімнату. Мама дозволяє йому самому обирати одяг до садочка. Сьогодні він одягне сорочку з песиками і джинси.

– Давай допоможу з ґудзиками, – мама хоче встигнути віддати хлопця татові, доки той не пішов на роботу.

– Я сам застебну, – сопе і помалу завершує одягання. А мама тим часом гребінцем причесала Бодіну неслухняну чуприну.

Тато чекає вже на дворі, годує тим часом собаку, а той не хоче їсти і тато супиться:

– Отже ж, дивись, яка «Галя балувана».

– А хто це така, ця Галя? – питає малий.

– Та це так кажуть, коли хтось не хоче щось їсти чи робити і всім перебириє.

– Як наша бабуся? Вона не хоче їсти макарони і гречку, а тільки картоплю і рибку.

Тато сміється.

– Сину, запроси сьогодні своїх друзів на день народження, добре? Ми влаштуємо свято, – просить мама.

– Добре, – Богдан дуже радіє, що йому дорочули таку важливу річ, як запрошення на день народження. Мама дає йому листівки де вказано час, дату і адресу свята. Хлопець кладе їх до кишені сорочки.

Мама цілує обох і йде в хату, там вона буде приводити до порядку кухню і малювати на комп’ютері, якщо залишиться на те час.