Глава 3

Ранок почався для Нестора з незвичних звуків. Хтось ходив у квартирі. Мер стрепенувся, вскочив в ліжку, і навіть потягнувся до тумбочки, де тримав пістолет. А потім все згадав і розслабився. Застогнав від несправедливості битія. Звідки це горе общипане на нього звалилось?

Нестор встав, накинув на плечі халат, і вийшов із спальні. Туалет виявився зайнятим.  В душі шуміла вода і лунав дівчачий голосок.

Чоловік пішов на кухню. Засипав каву в кавоварку, дістав з пачки цигарку, і тільки запалив, як з’явилась Аріна.

Дівчина куталась в Несторову сорочку. Вологий чубчик тирчав їжачком. Вона теж вийняла цигарку, і стала поруч з Нестором біля витяжки.

- З Нового року буди кидати, - затягуючись, повідомила меру.

- Що саме? – про всяк випадок уточнив він.

- Палити.

- Удачі.

Діалог не клеївся. Нестор налив собі кави, з нею палити було легше і смачніше.

- Чому у тебе немає ялинки? – викидаючи недопалок і наливаючи каву і собі, запитала художниця. І миттю лихо примружила очі, коли помітила як Нестір дістає з нижньої полички новенький пакунок з цукром. Мимоволі вирвалось з горла роздратоване: - Жмот.

Нестор усміхнувся.

- А от і не правда, - сказав він. Надірвав край пакету і пересипав цукор в цукорницю.  –Я не жмот. І на ялинку мені грошей  не шкода. Просто не бачу сенсу її ставити.

- Невже жалієш деревця? – здивувалась дівчина.

- Жалію, - кивнув Нестор.  – Завтра в пунктах продажу буде ще ціла гора зрубаного і не проданого. Ніколи не схвалював цього варварства.

- Ну штучну поставив би, - не відставала Аріна.  – Без ялинки і настрою святкового немає.

- Настрою немає, тут згоден, - кивнув мер. – Але справа не у ялинці.

Він відставив надпиту каву і пішов  в душ.

Аріна нервувала його довгими ногами. Що визирали з-під сорочки. На одній нозі у неї красувалась тату, ловець снів, з грайливими пір’ячками. І пальчики на ногах нервували – маленькі, як бусинки, нігтики, з червоним лаком. Такі ніжні, немов цукрові.

Дурниці.

Треба було їхати в Емірати а новий рік. Тем тепло і купа доступних модельок.

А тепер що – сидіти в квартирі з цією незрозумілою дівчиною?

- Я приготувала яєчню і тости, – порадувала його Аріна. – А взагалі холодильник в тебе не святковий теж. Як і квартира. Продуктів обмаль. Невже мер так погано живе?

Пояснювати їй, що йому просто не було справи до свого холодильника, бо вдома він готував рідко, Нестор не став. Присунув до себе тарілку з пересоленими яйцями. Але без зайвих зауважень з’їв їх і перебрався у вітальню.

Набрав ресторан, щоб зробити замовлення їжі.

- Що я чую, - усміхнулась Аріна, яка теж зайшла в кімнату.

- Від твого куховарства недовго і копита відкинути, - відповів мер.

- Це тому що ти парнокопитне?  - вона схилила голову набік, а очі сміялись.

- Це тому, що в когось руки не з того місця ростуть. Тебе не можна пускати на кухню.

- Завтра ти приготуєш сніданок, покажеш як треба, - Нестор зціпив зуби, від усвідомлення, що скалка пробуде в його квартирі ще добу.

Аріна тим часом підійшла до своїх речей, стала в них копирсатись. Витягнула якусь комбінацію. По іншому Нестор би це не обізвав. Але дівчина схопила шматок тканини, який би помістився в його затиснутому кулаку, і вийшла у ванну.

Повернулась переодягнена хвилин за п’ять, червоний блискучий матеріал обтягував її тіло, підкреслюючи талію.

Дівчина вийняла здорову косметичку і прилипла до дзеркала. Малювала собі щось на обличчі. Нестор ліниво перемикав канали на телевізорі.

- Ну все, - озвалась раптом Аріна. – Я пішла.

- Куди? – здивувався мер. Відмітив, що декольте і плечі Аріна прикрила кофточкою з білим пір’ям, і тепер виглядає цілком пристойно. Макіяж теж був бездоганним – підкреслила бездонні очі олівцем, нафарбувала губи. Обличчя здавалось прекрасною маскою, від якої складно відвести погляд. І Нестор не міг відвести. З пацанки-хуліганки Аріна перетворилася на вишукану жінку. Ця переміна так вразила його, що він не міг знайти слів.

- Розважатись, - приснула сміхом дівчина. – Чи ти думав я з тобою буду пліснявіти? – вона знову розсміялась. – Сьогодні Новий рік, пане мер. Треба пити шампанське і веселитись.

Дівчина вийшла в коридор, змушуючи Нестора відчувати гостре, болюче розчарування. Так не правильно. Так не мало бути. Ніби сонце сховалось за хмари, залишаючи  в його душі похмурі сутінки. Який в біса новорічний настрій?