Глава 2

Нестор відсунувся.

- Та ладно, - йому знову не вдавалось класифікувати Аріну у відомі підвиди. А вже так вдало записав її в цинічні звабниці. Дуже шкода, що дівчина упирається.

- Забудь, - впевнено відповіла дівчина.

- Забудеш, а як же, - мер підвівся на ноги. В Аріні була якась загадка, яку ін мав розгадати. Йому геть не до вподоби, що ним намагаються грати в темну. Це він тут головний гравець і маніпулятор. А значить про дивачку треба дізнатися більше. Завтра її звісно перевірять в службі безпеки. Всю біографію, грішки і досягнення. Ну а поки можна ж послухати і її версію. Щоб було з чим співставити в майбутньому. Мер подавив позіхання. – Чим ти взагалі в житті займаєшся?

- Малюю, - видала очевидне дівчина.

- І цим заробляєш собі на життя?

- Різним заробляю, - з одного боку дівчина раділа зміні теми. З іншого – копирсання в її особистому житті не вітала. Яке цьому Нестору діло до її доходів? Її навіть не дуже переймало як можна витлумачити відповідь. Але від пронизливого погляду мера спахнула.

І навіть пожалкувала, що взагалі прийшла до нього. А як же їй ще годину тому здавалось, що це вдала помста. Проте зараз, коли запал минув, відчула себе дурепою. 

- Офіціанткою працювала, - за необхідність виправдовуватись майже ненавиділа себе і Нестора за одно. Стоїть увесь такий випещений, красивий, з крижаними очима і світлою щетиною на підборідді, руки на грудях склав, красується в халаті своєму пурпурному. – Картини продавала. Нігті малюю...

Вона встала з стільчика. Набрала в чашку з кавовою гущею води. Повагавшись пішла у ванну і вилила вміст чашки в унітаз.

- А твої батьки? – дочекавшись її повернення знову почав колупатись в живому мер.

- Не ваша, пане Несторе справа, - огризнулась, ледве не кидаючи чашку в мийку.

- І що не буде проникливої історії про важке дитинство? – нещиро здивувався Нестор.

- А хто сказав, що воно було у мене важким? – Аріна задерла підборіддя, випустила свої колючки, зухвало подивилась чоловіку прямо у вічі. – У мене було прекрасне дитинство. Люблячі батьки. І професію я обрала за власним смаком. Навіть це, - ляснула себе по нозі, де як Нестор знав, було татуювання ловця снів, - набите за моїм власним ескізом. Люди мені платити готові за унікальні татухи. Так що в грошах я не надто маю потребу.

- Ну і купила б собі квартиру, ніж у мене клянчити, - Нестор знову сердився. Від її офіційного, але такого зневажливого тону, від нескоримого блиску в очах. Від неможливості роздивитись ту унікальну тату.

Руки знову зачухались придушити поганку. І так довела його до кипіння сьогодні. Прийшла, і тільки-но він повірив, що Аріна може бут нормальною, чи зрозумілою, як вона знову починає виводити його з себе. Ні співчувати їй не вдається, ні пожаліти. Ні тим більше повірити. Або розуміти, як же нею правильно керувати і маніпулювати.

- По-перше, - Аріна загнула заляпаний фарбою пальчик. І мила ж вже руки, але все одно залились блакитні плями. – На квартиру картинами не заробиш. По-друге, чому страждати маю я сама? Зрештою ця ситуація - лише твоя вина, пане мер.

Вона розвернулась і гордо продефілювала в ванну кімнату. Нестор міг поклястись – Аріна умисно крутила задом перед ним.

За мить у ванній зашуміла вода.  

- Ой ти ж дограєшся, - сказав в порожнечу мер. І знову підпалив ментолову цигарку з пачки Аріни. На зло їй, звісно. Допив коньяк.

А потім забрав з передпокою її важкий рюкзак, і безцеремонно витрусив його вміст на підлогу. Треба ж переконатись, що не зброю вона з собою принесла. Бо думки, які лізли в його не тверезу голову були вже дуже найрізноманітнішими. Навіть про вбивство задумався. І не тільки Аріни від його рук, а цілком навпаки.

- Знайшов щось цікаве? – Аріна куталась в рушник, і байдуже дивилась на мера, що тупо роздивлявся її футболки і труси.

- Так, - він кивнув на мереживні стрінги.

- Злочинець, - відповіла дівчина.

Знову вона цим бісила. Інша б на її місці вже б залилась рум’янцем сорому. Обурювалась би врешті решт, що він поліз в її білизну. Відчула б себе ніяково. Та як завгодно. Дівчина з мокрим синім чубчиком підійшла до купи одягу вийняла звідтіля червоні трусики і помахала ними у Нестора перед очима.

- Як експерт скажи, ці мені личитимуть?

І соромно стало Нестору. Так що аж щоки запекло від прилитої крові. Давно він себе не почував так.

І чого він чекав від особи, яка здатна роздягнутись перед мерії наголо?

- А завтра я тобі виберу трухани, - продовжувала мурчати Аріна, спокусливим тоном, за яких ховала власну невпевненість і злість.

- Заберись з моїх очей, - прохрипів Нестор. І ганебно ретирувався в свою кімнату. Аби скоріше вже скінчився цей дурнуватий вечір.  А завтра він від неї спекається. Начхати на помсту, на ігрища і розваги – триматись якнайдалі від неврівноваженої безсоромної дівиці, ось мудре рішення достойне мера міста. А не оце от все.

Дякую всім за підтримку. Ваші зірочки гріють автора.