52. Нарада

Біля кімнати для нарад зібралися представники і представниці різних відділів та напрямів: продажі, фінанси, служба безпеки. Двері до кабінету були відчинені навстіж, тож можна було побачити, що керівники вже зібралися всередині, а підлеглі гомоніли між собою в коридорі. Поява пана Коломійченка та пані Плутенко змусила розмови вщухнути, й всі почали робити вигляд, що дуже поспішають у своїх справах або зайняти місця в кабінеті.

Оля йшла на півкроку позаду керівника й бачила як змінювалися погляди тих, хто проходив повз. Й судячи з тих поглядів для більшості вона й справді була вже беззаперечною винуватицею корупційної схеми.

В кабінеті Віктор Юрійович підкреслено допоміг Ользі сісти за стіл й сам сів поруч, наче відокремлюючи її собою від решти керівників. З іншого від неї боку стілець лишився вільний.

Ще кілька хвилин метушні та гомону й нарешті в кімнаті запанувала тиша. Головував на нараді директор з продажів. Він наголосив на тому, що у всіх в цій кімнаті дуже багато обов'язків, тож просив утриматися від довгих виступів, безпідставних суперечок та решти дій, які можуть затримати решту. А також суворо наголосив, що компанія не толеруватиме жодних порушень, а за доведену підозру можуть звільнити будь-кого.

Кулаки Ольги нервово стиснулися. "Он воно як. Не хочете приділяти час вже вирішеному питанню. Ну нічого, я не збираюся робити вам зручно..."

- В такому разі, - пані Плутенко підвелася зі свого місця. - Давайте одразу перейдемо до головного. Я хочу, щоб аудитори перевірили причетність до справи фінансового відділу.

- Намагатися відвести від себе підозру звинуваченнями інших - давно відомий хід, - фиркнула Жанна. - Але це марно.

- Марно намагатися спростувати несправедливе звинувачення? На відміну від інших, я не брала участь в схемах. Якщо зникли гроші, то логічно шукати їх там, де вони крутяться.

- Не брала участь у схемах? - саркастично кинула білявка. - Тоді чого так нервуєш?

Оля глибоко вдихнула, намагаючись стриматися, та прошила родичку холодним поглядом.

- Може, ти щось знаєш, Жанно? - запитала вона прямо.

Жанна лише посміхнулася й похитала головою.

- Не плутай мене в це, Олю. Я просто роблю свою роботу.

Її погляд був холодний і самовпевнений. З якоїсь причини вона вірила в свою повну безкарність.

Пані Плутенко хотіла сказати щось іще, але її зупинив керівник.

- Висування звинувачень без доказів і справді марна справа. Й звісно ніхто з мого відділу до такого не опуститься.

Його голос низький і впевнений достатньо тихий, щоб почати до нього прислухатися, й достатньо гучний, щоб його почули на іншому боці стола.

- То де ваші докази? - нетерпляче поцікавився директор з продажів. Віктора він не любив ще з тих часів, як вони були суперниками в конкурсі на посаду директора. На щастя для нього тоді також роздмухувався якийсь скандал, який дуже швидко затихнув після закінчення відбору.

Оля відкрила папку, дістала з неї документи та передала далі. Папери до рук директора з продажів так і не дійшли, затримавшись в руках аудиторки. Жіночка в окулярах на золотавому ланцюжку швидко переглянула документи й передала з тихим коментарем керівнику служби безпеки. Той і собі погортав аркуші, по-старечі пожував губу, а потім жестом підкликав молодика, який до того непомітно стояв біля дверей.

Поки молодик підходив директор служби безпеки звернувся до голови наради:

- Як ви знаєте, попередній аналіз не ніс у собі невідповідностей, - сказав він, зберігаючи професійний тон. - Висновки видавалися доволі очевидними. Проте нові дані не можна ігнорувати.

Ці слова дали Олі полегшення, але радіти було зарано.

- Однак, для остаточного висновку нам потрібні додаткові перевірки, а також джерело, з якого ви отримали ці дані, - додала аудиторка.

Оля погодилася, хоча розуміла, що ці перевірки відстроковують на невизначений термін вирішення цієї ситуації, а отже Діма засмутиться.

- Ситуація отримала розголос завдяки вам, пані Плутенко? - тим часом поцікавився директор служби безпеки.

Оля сполохано завмерла. Відкрити всі карти та визнати, що вона має більше сил та зв'язків, ніж вони вважають, чи за звичкою спробувати не відсвічувати? Ні, зараз вже пізно відступати. Таким як раніше її життя вже ніколи не буде. Тепер потрібно відповідати новому образу сильної та рішучої ділової леді, який несподівано ліг на плечі, але й дуже пасував.

Жінка підвелася зі свого місця й сперлася долонями на стільницю.

- Журналістське розслідування виявило, що компанія-підрядниця, яка фігурує в документах, раніше вже була звинувачена у фінансових махінаціях в інших проєктах. Звісно, я не могла лишити цей факт без уваги, й тому особливо виділила його в тих документах, які надала.

- Тобто ви є замовницею цього розслідування? - допитувався представник служби безпеки.

- Ні, - й оком не повела пані Плутенко, оскільки й справді не мала до цього відношення. Замовником був Дмитро. - Однак... Я використаю виявлений факт, якщо справа дійде до суду. Й зроблю все можливе, щоб довести свою непричетність до будь-яких махінацій.

"Ось вам! Я не складу лапки, не втечу і не буду здаватися! Я не дозволю паплюжити моє чесне ім'я".

- Не поспішайте приплітати суд, - суворо сказав директор з продажів. - Спочатку - аудит. Отже, службам безпеки та аудиту провести перевірку у світлі нових фактів. Разом з тим фінансовому відділу, щоб не витрачати час, провести внутрішню перевірку. Ви ж розумієте, - звернувся він до директорки фінансового відділу, - хто залишиться крайнім, якщо звинувачення підтвердиться? Також всім посилити контроль за електронними підписами та печатками. На цьому все.

Чоловік встав зі свого місця та рішуче вийшов з кабінету. Після нього й решта учасників швиденько похапали свої речі та порозбігалися по своїх робочих місцях. 

Серце Олі стиснулося: "Знову чекати. Скільки цього разу? Тиждень? Десять днів?"