43. За межами гри

Нарешті настав день, якого всі так чекали. Яскравий суботній ранок наче створений був для того, щоб провести його на природі в компанії друзів. Ольга була вражена розмахом заходу. Ціла база відпочинку стала майданчиком для тімбілдінгу співробітників Зегер-груп.

Відділ Ольги розмістився в одній з альтанок разом з менеджерами з продажів з іншого відділу. Колеги здивували Олю, адже троє з них - Михайло Сергійович, Ельдар Андрійович та Олександр Анатолійович привели пари.

Дівчина пана Аббасова була надзвичайно вродлива. Висока, навіть вища за Олю, брюнетка з витонченими рисами обличчя, і в спортивному костюмі виглядала як чарівна принцеса. Оля не змогла втриматися від компліменту, але отримала несподівано холодну відповідь.

Засмутитися з цього приводу пані Плутенко не встигла, адже вже починалася програма, й всі посунули в бік стадіону, навколо якого й розташовувалися альтанки. Від цього часу день закрутився. Спостерігати за подіями, які розгорталися на стадіоні, було не менш цікаво, ніж приймати в них участь. На різних майданчиках одночасно проводилося кілька змагань, тож атмосфера була просто як на олімпійських іграх.

- Нарешті в нас буде нормальна команда, - поправляючи шнурівку на кросівках перед грою, пробурмотів Олег. - А то завжди захист страждає.

- Це ніколи не заважало вам вигравати, - заперечив Едуард.

- Не "вам", а "нам",- виправив його Віктор.

- Та ні - вам. Грають тільки троє, а решта просто високі, - засміявся здоровань та ляснув Ельдара по плечу.

- Ну вибач, що мої спортивні якості не відповідають твоїм високим стандартам, - потираючи плече прошипів брюнет.

Команда суперників, що розминалася поруч, розреготалася. Обличчя чоловіків для Олі були незнайомі, можливо, співробітники однієї з філій. Виглядали вони добре, але поводилися зухвало, зверхньо поглядаючи на Ольгу. Та це не надто турбувало жінку. Так, серед п'ятірки високих красенів виглядала вона не надто виграшно, проте у грі команду точно не підведе. Адже заради цих змагань навіть тренування з м'ячем відновила.

Виграш був таким легким та стрімким, що Оля навіть спітніти не встигла. Олег у ролі ліберо був неперевершений. Розгромлені суперники сварилися та звинувачували одне одного, геть забувши про свою зверхність.

Після невеликої перерви почалася інша битва, а за нею ще одна - вирішальна. Команда-суперниця на перший погляд не справляла враження сильної. Три жінки, троє чоловіків, більшість на вигляд не дуже спортивні. Проте слабкі гравці навряд чи потрапили б до фіналу.

Так і вийшло, останню перемогу довелося вигризати, адже команда виявилася надзвичайно сильна в захисті й брала суперників змором. В Едуарда не вистачало гнучкості, щоб приймати деякі подачі, тож Олі, яка була поруч, доводилося пірнати під руки колеги, ризикуючи отримати ліктем у голову, щоб не втратити м'яч. Виходило не завжди.

Після спортивних змагань до конкурсів був вільний час, коли можна було поїсти та відпочити. На вибір учасників були готові закуски, похідні страви, які готували професійні кухарі, або можливість самостійно приготувати з підготовлених продуктів.

Поки основна частина відділу грала у волейбол, решта попіклувалися про втамування голоду. Пан Будай зі властивими йому ініціативою та завзяттям організував всі три види провіанту, тож тепер чоловіки та дівчата були зайняті приготуванням справжнього бенкету.

В їхній альтанці розмістилися поки що незнайомі Олі колеги, але їхні обличчя принаймні були начебто знайомі. Отже десь у стінах головного офісу вони перетиналися. Сусіди були не такі успішні в спортивних змаганнях, тому вже давно звільнилися та весело гомоніли за столом, коли підійшли переможці.

- Могли б принаймні вигляд зробити, що приїхали сюди не просто пожерти, - невдоволено пробурмотів Олег, який йшов останнім, й почула його тільки Оля.

Жінка здивовано озирнулася.

- Пан Семеренко сьогодні не в гуморі? - спробувала перевести невдоволення колеги в жарт, але той зробив вигляд, що не почув її слів. - Схоже, що так, - промовила Оля вже до себе майже беззвучно.

Великій компанії за столом було трохи тіснувато. Олю затиснули між Олегом та Сергієм - менеджером з продажу лакофарбових матеріалів. Але скаржитися ніхто й не думав, за столом негайно зав'язалися кілька жвавих бесід. Оля намагалася слухати їх всі, але дуже швидко втратила інтерес, зосередившись на спостереженні за присутніми. Жінки випромінювати чарівність на вільних чоловіків, чоловіки були зайняті знищенням смаколиків та обговоренням...

Майже всі чоловіки. Поряд сидів мовчазний Олег, а з іншого боку стола похмуро копирсався в своїй тарілці Віктор. Оля захвилювалася. Чи можливо, що ці двоє посварилися? Але що могло статися, може щось під час гри?

Вона ще раз спробувала спитати пана Семеренка.

- Від тебе нічого не приховаєш. Як тоді з тим звітом... - криво всміхнувся хлопець. - Але це занадто особисте. Це родинні справи. Можливо, не варто мені було приїжджати сьогодні, але Юр'їч попросив... Він, якщо чесно, не вірив, що ти добре граєш.

- Він завжди в мені сумнівається, - беззлобно зауважила Оленька, адже насправді це через її сумніви напередодні керівник вирішив підстрахуватися.

- Дарма, як на мене.

Оля усміхнулася, приймаючи комплімент.

- Ну, може, поки ви тут, все ж таки варто спробувати відволіктися?

- Можливо, але не виходить, - Олег знизав широкими плечима.

- А що можна зробити, щоб вийшло?

- Вирішила провести мені коучингову сесію? - гмикнув хлопець, а потім замислився на мить і кивнув. - Для початку, вилізти звідси, бо в мене спина затекла, вже мовчу про все інше.

- Не погано для початку, - серйозно відповіла Оля й перша почала вилазити з-за столу.

- Олеже, перевір, як там м'ясо! - одразу ж гукнув пан Будай, і Оля з Олегом пішли до мангалу.

- Я насправді хочу бути тут, - перевертаючи шампури задумливо промовив хлопець. - Але думки мимоволі повертаються туди.