Глава 7 (1)

Темний

- Дивись, яка дівчинка, - розвалившись у кріслі навпроти говорив Гарік.

Розгорнув до Темного дисплей смартфона. Там фото Тані. Тонке обличчя, великі очі-струмочки, губи...

Марк відчув, як з обох боків зору виникають червоні крапки і як вони поступово весь огляд затуляють. Гарік надумав підкотити до Тані?

- Реально розкіш, ага. І не пластмасова ні разу. Я аж висадився.

- Гаріку, ти не про те думаєш, - рикнув на нього Темнов.

Вранці у вівторок вони влаштувалися в кабінеті генерального директора. Гарік мав звітувати про те, як учора прийняв справи в їхньому новому рестику, в якому Темний його директором посадив, а не ось це все.

- Я саме про те думаю, Марку, - з важливим виглядом сказав Гарік. - Цей мудак Гладченко надумав команду забрати з собою, прикинь? Наплів їм, що ти нових усіх приведеш, а старих виженеш, а вже він по своїх зв'язках організує, щоб вони ніде роботу не знайшли. І добре там сявки малолітні могли повестися, але управлінці… Взяти хоча б Таню. Розумне ж дівчисько. Ну, судячи з резюме і по порядку у справах рестика. Ну чи Гладченко сам все вів, а вона так, на посаді бо спала з ним.

Від цієї інформації Темний відчув, що в нього дим із вух починає йти.

Ні, ну а що не так? Вони чужі люди. Були, є та будуть. Тетяна може з кожним… Вона не його! Він сам так вирішив. Колись!

Але одна справа розуміти, а інша – знати.

- Хоча не схоже, якщо серйозно. Знаєш, я такі теми просікаю на раз, - продовжував тим часом Гарік. - Я їй плюс тридцять відсотків запропонував до зарплати, послав думати до завтра. Ну і натякнув, хто реально може організувати проблеми з працевлаштуванням.

- Гарік, твою матір! Ну, я ж просив вести по-білому з ними! - здійнявся Темний. - Хочуть валити? Та нехай валять на всі чотири боки! Ми нових за дві хвилини знайдемо! Точніше, ти знайдеш. Не дарма ж я тобі бізнес віддав, га?

– Фіцов знайду. Керівника – якщо вона реально кермує – не факт. Принаймні не так швидко. У Тані відносини з усіма класні. Усі прямо слухають її. І, знову ж таки, порядок у справах.

- Якщо тільки вона не спить із Гладченком, - зачепився Темний.

- Та не спить. Це я так сказав... А ще в неї фейс такий знайомий. Наче бачив уже десь, відповідаю. Але ніяк не згадаю де. А тобі як? Не здається?

- Ні! – відрізав Темний.

Ще не вистачало, аби її згадали. Нехай він друзям своїм довіряв, але… Але!

- Гарна, зараза, - повільно простягнув Гарік.

- І ти тому вирішив, що тямуща, ага?

- Та ні, кажу ж! Ти чим слухаєш, а Темний?

- В офісі без поганял! - гаркнув Марк.

- Угу, сорян! Але чогось ти все одно нервовий якийсь, - простягнув Гарік. - Розслабитись тобі треба. Звякни цій же… Катрусі, во! А то вона після того, як у вас було кілька разів, по рестику такою королевою ходить, хай відпрацьовує!

Від спогадів про Катерину Темному захотілося помитися. Ось, ніби чиста дівчинка, навіть із сірою речовиною в доглянутій голівці начебто. А все одно. Шалава шалавою. Як і усі вони.

Всі, крім….

- І ось реально, куди чоловіки дивляться? - крізь пульс, що розігнався у вухах, проник голос кращого друга, який продовжував говорити, - Як реально таку кинути можна, ще й з дитиною? Ну чи може мозок виносить, як всі вони?

- У сенсі? - здивувався Темний. - Ти про кого? Про Катерину? - з надією.

- Та про Тетяну, мляти, Марку! Зберись, а! Чого я тут розпинаюсь?!

- Ти не по ділу розпинаєшся все одно, - випалив Марк, відчуваючи, як вискі починають пульсувати.

- Я, між іншим, інформацію про персонал збираю. Сімейний стан там, всі справи. Ось у Тетяни, наприклад, син є. А чоловіка нема. І хоч я не по бабах з причепом, заради неї виняток би зробив.

Марк хлюпнув собі води у склянку і залпом її осушив. Коли на стіл ставив, то гримнув так, що той тріснув. Чоловік, вилаявшись, струсив з руки уламки.

- Та що з тобою, га?

- Нічого! Дістав своєю балаканиною вже! Якщо серйозного нічого немає, то вали працювати давай.

- Окей-окей! - примирливо підняв Гаррі долоні. - Скажений!

Вийшов. Марк смів уламки у смітник. Прям рукою. Порізався і, знову вилаявшись, рушив у вбиральню рану промити. Дивився, як іде в злив червона вода, як дебіл.

У Тані дитина. Син. Ні, ну а що? Минуло тринадцять років. Третина життя. Добре, що вона забула його. Погано, що новий теж виявився мудаком. Зовсім як сам Темний.