Ася (8)

На сковорідці підрум'янюються тоненькі скибки хлібу. Поруч на іншій пательні смажаться яйця. По дерев'яній дощечці стукотить ніж, подрібнюючи запашну зелень. Кухну заповнює аромат свіжозавареної кави. Через відчинене вікно чути спів птахів. Місто тільки прокидається і його шум ще мінімізований. Крони дерев зазирають на кухню, показуючи, як починають вбиратись в зелене листя.

Не ранок, а мрія. Неквапливо снідаєш. П'єш не гарячу, а якраз ідеальної температури каву. Милуєшся ранком, містом. Посміхаєшся новому дню. Про такий ранок я колись мріяла. А тепер маю змогу ним насолоджуватись.

Сон та довгоочікуване звершення мого бажання вимальовують на обличчі посмішку. Що не зникає ні в квартирі, поки чепурюсь на роботу, ні в офісі. І красу я наводила не для когось, хоч добре пам'ятаю про запрошення Сергія на вечерю, а для себе. Якщо вже розпочинати нове життя, то красивою і усміхненою.

По офісі пурхаю, як метелик з квітки на квітку. Сама вже не пам'ятаю коли з таким ентузіазмом бралась за роботу. І ненависні підбори вже не заважають бігати з дорученнями туди сюди. І тисячі набраних слів на комп'ютері приносять задоволення, хоч це не мій твір чи переклад, а частина рутини. 

— Асю, ви сьогодні просто чарівна. У вашому житті сталось щось хороше? Поділіться радістю. – ставлячи останній підпис на принесених мною документах, цікавиться Роман. І так, я нарешті, привчила себе звертатись до шефа на ім'я, за його ж бажанням. 

— Дякую. Нічого особливого, просто життя змінюється в кращу сторону. – відповідаю завуальовано. Не казати ж, що так радію розлученню. — Принести вам кави? 

— Ні, на зустрічі з новим клієнтом вип'ю. 

— У вас ще сьогодні зустріч з поставщиками. Це та, яку Іван Петрович мав їхати. О четвертій. 

— Добре, що нагадала. Я на пошту скину тобі список того, що треба підготувати на завтра. Як впораєшся, то можеш піти раніше.

— Дякую. Якраз хотіла у салон краси забігти. – відповідаю чмсту правду. Дійсно, хочу дещо змінити у своїй зовнішності. 

Шеф примружує очі, розглядаючи мене. Схоже, намагається вгадати що саме я зібралась змінювати. А я ж не просто так, розкриваю помалу карти своїх планів. Хочу втертись у довіру. Пам'ятаю з першого дня, що Іван не дуже довіряє своєму заступнику. А якщо у мене з ним будуть хороші стосунки, буде простіше дізнатись чи він зрадник. 

Кабінет заступника генерального директора залишаю задоволена, як кішка, що об'їлась сметани. Ще б мені не радіти? Третій день працюю, а вже і з роботи раніше можна  піти.

За годину після нашої розмови Роман уже поспішає на зустріч, побажавши мені гарного вечора. А він і справді обіцяє бути гарним - зазирну до салону, а потім побачення із Сергієм. Цікаво, поглянути на останнього в неформальній обстановці. Дізнатись який він. Уявлення про те, що програмісти переважно ботани в окулярах він уже зруйнував. Спортивний хлопець з приємною зовнішністю, у спілкуванні ніби нічого. Побачимо чи вартий він мого часу.

Наче читаючи мої думки за пів години на мій стіл лягає шоколадний батончик, такий самий як учора. Я так запрацювалась, що й не помітила як прийшов Сергій.

— Привіт. – посміхаюсь, підіймаючи погляд з документів на нього. 

— Привіт. – посміхається він у відповідь. — Як настрій?

— Виспалась. – знову розпливаюсь в посмішці та беру до рук шоколадний батончик. — Як доблесний лицар прийшов підіймати мій настрій.

— Звісно, не гоже щоб така красуня сумувала. А ще сподіваюсь заволодіти її номером телефону.

Що ж часи змінились і тепер лицарі сподіваються отримати не хустинку прекрасної дами, а її номер телефону. Підкуповує у Сергії мене ця прямолінійність. Не корчить з себе бозна що, а відверто просить, те чого хоче. Відмовити такому не можливо. Та й бажання подібного немає. На листочку пишу свій номер та встаю з крісла. Підходжу до чоловіка та дивлячись у вічі, кладу листочок у нагрудну кишеньку його строкатої сорочки.

— Якщо дама відпочила і в гарному гуморі, маю я надію пригостити її вечерею?

— Звісно. – погоджуюсь. 

І тільки но я даю свою згоду, вірніше підтвердження, як двері з противним скрипом відчиняються, а на порозі з'являється Іван. Як же вчасно! Ну невже він не міг пізніше зайти? Посміхатись вже перехотілось, як і стріляти поглядом в Сергія.

— Арсеніє, доброго дня! – Вітається Іван, уважно розглядаючи моє обличчя.

— Доброго дня, Іване Петрович. – відповідає Сергій, поки я відмовчуюсь. – Ну, я піду працювати. Зідзвонимось. — поглядає він на мене і поспішає піти. 

Одними очима підтверджую слова Сергія для нього ж і проводжаю його поглядом. Посміхаюсь, хоч в душі обурююсь іронії долі. Щойно я вирішила жити своїм життям, будувати нові стосунки, основою яких стане як мінімум симпатія, як на горизонті з'являється колишній. Звісно, зустрічей з Іваном не уникнути, поки працюємо в одній компанії. Але чому він так вчасно "зайшов"? 

— Шеф, на зустрічі. – відповідаю, поглядом вказуючи на двері його заступника, щойно за Сергвєм зачиняються двері приймальні і ми залишаємось удвох.

— Я до тебе.

— Я вас слухаю, Іване.. 

— Повечеряємо? – питаю раніше, ніж вона встигає договорити. Паршивка грає свою роль. І як же добре грає, вдаючи незнайомців, колег.

— У мене плани на сьогодні.

— З ним? – уточнює, наче й так не зрозуміло. 

— Хоч би й так. Маю право. – погоджуюсь, складаючи руки на грудях. Дивлюсь на нього із викликом в очах. Хіба не всеодно з ким я зібралась зустрічатись і що робити в неробочий час. Після підписання документів про розлучення я маю повне право будувати своє життя так, як вважаю правильно. 

— Байдуже. Скасуй. Нам поговорити треба. – звучить, як наказ його прохання. По голосу чую, що все вже вирішено, а моєї думки питати не збирається. На обличчі грають жовна. Незадоволений моєю відповіддю, але що поробиш, догоджати комусь не в моїх планах. Мені б свої бажання здійснити, віднайти свій сенс для життя. 

— Про що? – щиро дивуюсь його бажанню поговорити. Про що власне розмовляти? Працюю я тут тільки третій день, багато з'ясувати не встигла. Про що ще? Про розлучення? Так там усе й так ясно - документи підписані, майно поділене і без того. Про почуття? Так, мені ще досі соромно за свою втечу, але товкти воду в ступі не маю бажання. Не варте воно того.