Глава 1

Наталія

— Я вагітна, — ввечері забігаю до квартиру і показую коханому результати обстеження.

— Та невже? — усміхається. В його очах ледь помітна недовіра, можливо крапля смутку, але в цей момент цього не помічаю. Втратила голову від щастя.

Кладу перед ним листок з мокрою печаттю де розбірливо написано “вагітність 14 тижнів”.

— Багатенько, — з виразом знавця відповідає і чеше потилицю. — Ти хіба не помічала затримки? Та й живота не видно.

— На роботі був такий завал, що тільки сьогодні до мене дійшло. Зробила тест і одразу записалася на прийом до лікаря. А животик не зажди одразу виростає пояснив лікар. Ще є час,  — цілую небриту щоку і йду, наспівуючи, у ванну кімнату.

В мене дуже хороший чоловік. Живемо душа в душу, ніколи не сваримося. Моя подруга, Лєра, неодноразово сумнівалася в наших стосунках, адже він мій перший і єдиний чоловік. Вона вважає, що потрібно нагулятися, а вже потім створювати сім’ю. Тільки я ні разу не пошкодувала, що він єдиний. Я чекала його з армії і мені ніхто більше не потрібен.

Так склалося, що ми не планували дитину. У шлюбі прожили майже п’ять років  і от тепер я дізналася найщасливішу новину в своєму житті. Здається навіть освідчення в коханні і пропозиція одружитися тепер на задньому плані. Чомусь не думала, що з мене може вийти гарна мама, але коли відчуваю, що життя розвивається під серцем, то думки міняються в інший бік. Стільки емоцій в середині, що важко пояснити.

— Ти не радий? — повертаюся в кімнату і застаю Андрія в той же самій позі, що і був він пів години тому.

— Ти що таке кажеш? — підіймає на мене затуманений погляд. — Роботи багато, голова кипить.

— Ти багато працюєш, любий, — підходжу до крісла з планами сісти йому на коліна.

— Йди відпочивай, а я ще попрацюю, — розвертається до монітору.

— Добре, — зводжу плечима. Звикла ніколи йому не заважати, бо потім наробить помилок. — Не затримуйся довго, ми чекаємо на татка, — погладжую живіт рукою.

— Спробую, — не відводить погляду від монітора.

Мені залишається тільки повертатися в спальню та вкотре пробувати заснути без його присутності. Андрій дуже багато працює, дуже часто бере роботу додому. Тоді я години на дві, три втрачаю чоловіка, адже він нікого не бачить і не чує, тільки машинні ієрогліфи.

Не витримую і, перш ніж заснути, повідомляю радісну новину Лєрі. Та вмить телефонує і хвилин з десять не дає нічого сказати, бо привітання линуть беззупинно. Хоч хтось не надто зайнятий роботою і ділиться зі мною цією радістю. Чоловіка я розумію, адже він старається для нашого блага, щоб ні в чому не відмовляти, а тепер як з’явиться маля, то взагалі цілодобово працюватиме. Він у мене такий.

— Добре, люба, я відпочивати, — позіхаю.

— Тільки не зникай на довго і пообіцяй, що на вихідних ми зустрінемося.

— Тепер я більше гулятиму, тож обов’язково в парку зустрінемося, — усміхаюся.

— Спокійної ночі тобі. Цьомчики.

— Люблю тебе, — шлю поцілунок через слухавку та відбиваю дзвінок.

Кладу руку на живіт та зі спокійною душею засинаю. Навіть відсутність Андрія не псує мій сон. Розумію, що тепер у відповіді за нове життя, тож повинна забути про безсонні ночі і перевтому. Для кращого розвитку дитини потрібен гарний відпочинок, спокій і побільше свіжого повітря з пішими прогулянками.

Андрій

Сиджу біля комп’ютера і роблю вигляд, що зайнятий новим проектом. На душі кішки скребуть, неприємний осад від подій, котрі оточили мою сім’ю. Точніше сам їх і створив. Я не думав, що колись розлюблю її, але... серцю не накажеш. І що тепер? Як я буду жити з нею під одним дахом, якщо кохання минуло? А можливо взагалі не було.

Наталя дуже гарна, мила жінка. Щойно її побачив не зміг пройти повз красуні. Очі завжди сповнені щастям і деякою наївністю. Тільки її бажання догодити мені з часом набридло і стало нудно. Вона віддано ловить кожне моє слово і не заперечує.

Звісно я розумію її поведінку, адже старше за неї, а також перший чоловік, котрий торкався до дівчини. Не думав, що вона дочекається мене з армії, адже був впевнений, що під час прогулянок з подружками знайде собі іншу компанію. Та так не сталося і звісно я завдячую їй. Тільки от зараз думаю, що кохання не було, а тільки прихильність до її відданості та вміння чекати і бути вірною.

Не заперечую, з нею спокійно і добре, але не вистачає вибухів емоцій. Я не святий і коли йшов в армію, то в мене було дві дівчини. Тільки я ставку робив аж ніяк не на Наталю. Та вже через місяць проходження служби в армії мені надіслали фото де моя дівчина, Лілія, з іншим прогулюється по нічній столиці. От тоді мені відлягло і всі козирі отримала Наталка. Одразу ж, після служби, запропонував їй жити разом, а потім і одруження. Все наче б то складалося чудово і саме про покірну  та тиху дружину я мріяв. От тільки з часом зрозумів, що чогось не вистачає. А коли знову зустрів Лілію, то все перевернулося з ніг на голову.

Вона пробудила в мені все забуте і я зрозумів, що окрім неї мені ніхто не потрібен. Ця дівчина повна протилежність Наталі. Запальний характер, гострий язик, інколи незносна поведінка і яскрава зовнішність. Виявилося, що саме про таку дружину я мріяв, щоб всі звертали голови від її яскравої зовнішності. Ліля вміє маніпулювати мною, керує як того хоче, а мені це подобається. Хочеться бути її прирученим песиком та виконувати будь-які забаганки.

А що Наталка? Та нічого. Все їй подобається, немає жодних заперечень. Та тепер я не можу її покинути. Вагітність зіпсувала всі мої плани. Даремно я тягнув гуму та відкладав розмову про розлучення. Все не знаходив часу та потрібних слів. От тепер не мати мені щастя з коханою та й не впевнений, що дружині буде комфортно поруч зі мною. Вона таки не дурна і з часом зрозуміє, що я уникаю її. Добре це чи ні? Не знаю. Тільки я втомився грати щасливого чоловіка. Я звісно спробую, адже дитя ні в чому не винне та не впевнений, що колись мої справжні почуття не виплеснуться на зовні.