Розділ 10

Наступного ранку я прокинулася від гудка телефону. На екрані побачила, що дзвонить мама. Я не хотіла брати, але все ж підняла слухавку.

-Алло. - почула я незнайомий голос в трубку.

-Доброго дня. Ми хочемо повідомити, що ваша мати потрвпила в лікарню. - почувши ці слова, я була здивована.

-Тобто в лікарні? Що з нею?

-Вона потрапила в аварію. 

-В якій вона лікарні?

Я не хотіла нічого слухати. Дізнавшись номер лікарні я подзвонила до Джейса.

-Привіт. - привітався хлопець.

-Привіт. Я дзвоню сказати, що не зможу з тобою побачитися сьогодні.

-Чому? Щоь сталося? - Я почала плакати. Хоч з мамою я не була в хороших стосунках проте любила її. - Емі що сталося?

-Мені щойно подзвонили з лікарні. Мама потрапила в аварію. Я їду до неї.

-Давай я тебе підвезу.

-Ні. Не треба. Сама доберуся.

-Кажи де ти і я приїду. Я не залишу тебе.

-Гаразд. Я в себе.

-Гаразд. Я вже виїхаю почекай трохи.

Чекала я і справді не довго. Через п'ятнадцять хвилин він був біля мене. Я вийшла до нього він мене обійняв, а я почала плакати.

-Не хвилюйся все буде добре. - утішав мене Джейс.

-А якщо там щось серйозне.

-Все буде добре.

Чомусь я заспокоїлася. Ми сіли в машину і всю дорогу мовчали. Приїхавши до лікарні ми знайшли палату де була мама. У неї був легкий струс мозку, перелом ноги ну і подряпини її спасла подушка безпеки. Зразу мені не дозволили до неї зайти. Тому що вона була після операції. Ці пару годин чекання виявилися вічністю. Я подзвонила татові і попередила його, щоб він приїхав. Кіру попросила би владила все в універі. Сказала, що у мене мама в лікарні. Я була дуже рада, що біля мене був Джейс. Він постійно тримав мене за руку, заспокоював, приносив поїсти та випити чогось тепленького.

Коли до нас підійшов лікар і сказав, що вона отямилася я була дуже рада. Нам дозволили зайти до неї хоч на пару хвилин.

-Привіт - промовила я, зайшовши в палату.

-Доню. Я така рада, що ти тут.

-Я теж рада, що змогла побачити тебе.

-Як в тебе справи?

-Добре. Вчуся добре. Здорова, але давай не про мене. Як ти себе почуваєш?

-Ти не змінилася. Все добре.А це хто? - вказуючи на Джейса.

-Це хлопець Емілії. - промовив тато. 

В мами я побачила усмішку. А на тата я була ображена. Навіщо він це сказав хотя це правда.

-Я Джейс. - промовив хлопець, подаючи руку мамі.

-Дуже приємно познайомитися. 

Далі розмова проходила добре. Мама розпитувала, як ми познайомилися. Чи не ображає він мене і таке інше. Потім зайшла медсестра і повідомила, щоб ми вийшли, тому що мамі потрібно було поставити крапельницю. Коли ми вийшли, до тата підійшов лікар і вони відійшли.

-Як ти себе почуваєш? - запитався Джейс

-Не знаю. В душі змішані почуття. Ми так довго не бачилися, а тут зустрілися.

-Це мине. Головне те, що з твоєю мамою все добре. - промовив хлопець і обійняв мене. Мені стало так тепло на душі. Відчувати підтримку коханої людини.

-Правда.

Нас перебив тато, який підійшов до нас.

-Лікар сказав, що все добре і через пару днів її зможуть виписати. 

Я була рада це почути. В лікарні вона провела менше тижня. Ми весь час провідували її. Джейс був завжди біля мене і весь час підтримував. Мама з татом навіть питали нас коли весілля, а ми не знали, що відповісти. 

Коли маму виписали, ми поїхали до тата. Всі разом, як сім'я. Виявилося, що якимось чудом вони помирилися. Я була здивована, але і рада. Хто не хоче, щоб батьки були разом.

Повечерявши, ми зібралися спати. В тата був досить великий дім за містом. Два поверхи, навіть був басейн і сауна. Кімнат було багато, але ми вирішили, що ми будемо з Джейсом в одній кімнаті. Я не була проти.

Я лягла на ліжко пімля душа. Я вже майже заснула, як відчула, що Джейс мене обійняв. Так і в обіймах ми заснули.

Так пройшло пару днів. Так як мали початися канікули ми вирішили, що можна прогуляти пару днів. 

Весь час ми були разом ми гуляли. Насолоджувалися запахом один одного. Коли він мене цілував я входила в транс із якого не хотіла виходити. 

Я сиділа на ліжку і читаоа книгу, як до мене зайшов Джейс. Він мав поїхати до друзів,  а мені потрібно було помогти маиі. Тому я залишилася. Коли я прбачила на йооо лиці шрам на брові я стала в ступор.

-Чому ти ще не спиш?

Я не звернула увагу на це. Я підбігла до нього. І плчала розпитувати.

-Хто це з тобою зробив? Що сталося? Чому ти не подзвонив і не розказав, що на тебе напали? Ти ішов в поліцію? - Джейс мабуть відчув, що я не заспокоюся тому притулив мене до себе і ніжно поцілував.

-Я скучав за тобою. - промовив хлопець відірвавшись від моїх губ.

-Я теж сумувала за тобою. То, що сталося?

-Зустрів одного придурка...

-Олега?

-Так.

Я знала, що в Джейса з цим Олега неприязні стосунки, але не знала Чому? Я дізналася, що вони дружили, а потім стали ворогами. Джейс не хотів рощповідати, а я і не заставляла.

-Я хоьів тобі про це завтра розповісти, але якщо ти не спиш, то дізнаєшся зараз. Мої рідні хочуть познайомити з тобою і наступних вихіднів ми їдемо до них. 

-Це погана ідея. - я боялася, що я н їм не сподобаюся, адже я не з їхнього кола існування.

-Не звилюйся все буде добре. Вони хороші.

-Але і так твій тато знайомий  зі мною.

-Тата там не буде.

-Тоді хто?

-Мама, бабуся і дідусь, ще одга бабуся, тітки і їх діти.

-А якщо вони мене не приймуть?

-Все буде добре. Обіцяю.

Ці дні я провела, як на голках. Зістрітися з рідними Джейса я боялася, але так як він з моїми вже знайомий я не могла відмовити.

Коли все таки настав цей день я зібрала всі сили в кулак і ми поїхали. На зустріч я вирішила вдягти джинсові штани та білу футболку. Коли я побачила будинок я здивувалася. Він був такий великий, що у мене очі на лоба вилізли.

-Все добре?

-Так.

-Хвилюєшся?

-Звичайно. Ще питаєш.

-Давай руку.