-Ні. Не потрібно. - я не любима допомогу від інших. До того ж я ще погано знала дівчину тому і відмовилася. - Я сама впораюся.
-Чому? - здивовано відповіла Молі. - Щось не так. Ясно. Боїшся, що я щось з тобою зроблю, - почавши сміятися.
-Ні просто...- невстигла сказати я тому, що мене перебила дівчина.
-Запевняю тебе, що той чоловік порядний і досить багатий. А я з тобою нічого не зроблю. - розповідала дівчина і з цими словами я вирішила все таки спробувати.
-Якщо можеш, дай мені адресу і номер телефону того чоловіка. Гаразд?- запиталася я, дивлячись на те, що робить Молі.
-Гаразд. - ввічливо відповіла знайома.
Вона дала мені все необхідне. Ми ще трохи посиділи, поспілкувалися. Я дізналася, що вона буде вчитися на акторському на другому курсі. Після чого вона подивилася на годинник і вона сказала, що їй пора йти. Ми обмінялися телефонами на всякий випадок і попрощалися. Я вирішила не тратити ні хвилини і поїхала за даною адресою.
Коли я прибула на місце то увійшла у двір він був дуже гарним: висадженні дерева, гойдалка, а сам дім навіть словами не описати: двоповерховий будинок з великими вікнами колони перед входом. Коли я підійшла до дверей, то почала стукати в них. Їх мені відкрив інтелігентний чоловік, гарно вдягнутий в костюм, на шиї краватка. Я ввічливо привіталася. Я була трохи здивована тому що він ніби знав, що я прийду до нього.
-Ти мабуть Емілія, якщо я не помиляюся? - ввічливо запитав чоловік, обдивляючи мене з ніг до голови. Я не була здивована, що він оглядав мене тому що якщо він знає моє ім'я значить він знає навіщо я тут. Мене більше турбувало питання звідки він знає про мене, але це було не так вважливо. - Не соромся заходь. Мені дзвонив батько Молі і розповідав про тебе. То ти шукаєш роботу. Так?
-Так. На літо, щоб підзаробити.
-Ти на вигляд дуже хороша. Я дам тобі роботу, якщо ти до неї готова? - запитав чоловік, спостерігаючи за мною.
-Я все зможу зробити не хвилюйтеся. Я готова не сумнівайтеся. - розповідала я , щоб я все таки отримала роботу.
-Ну гаразд. Можеш завтра починати. - відказав чоловік. Я слухала його і уважно записувала. Він розповів мені, що я повинна прийти близько 7:00 для того, щоб приготувати сніданок Бену( господарю будинку ).
Після чого прибрати в будинку. Він мені провів екскурсію по дому. Мене дуже зацікавила одна кімната. Бен розповів, що то кімната людини, яка не часто ночує у нього. Він попросив не заходити туди. Ми попрощалися я йому дала свій номер телефону і пішла додому.Я хотіла швидше подзвонити до батька і порадувати його новиною про роботу.
Прийшовши я зайшла в свою кімнату і подзвонила до батька.
Розмова:
-Привіт. Як ти? - радісно я запитала батька. До речі мого тата звати Чарлі.
-Привіт, сонечко, все добре, а у тебе?
-Дуже добре. Я тобі хотіла розповісти одну новину.
-Яку саме новину. Що щось сталося? - перелякано почав запитувати тато.
-Я змогла найти роботу.
-Ти у мене така молодець. І де ти зараз працюєш?
Я цілу годину розмовляла з татом. Він розпитував мене все більше і більше, а я тілтки відповідала на його запитання. Я розповіла, де я тепер працюю. Хто мені в цьому допоміг.
-Сонечко, ти впевнена, щодо того чоловіка?
-Тату не хвилюйся він дуже хороший.
-Можливо він...- не зміг доказати тато тому що я його перебила.
-Тату я тебе заповняю, що все зі мною буде добре.
В трубці телефону я почула голос, який кликав мого батька. По голосу я зрозуміла, що це був Біл татовий друг.
-Вибач, сонечко, але мені пора іти.
-Я все розумію. Бувай.
-Бувай, булочка. - тато завжди любив називати мене то сонечко, то булочка, то кексик. Іноді мені це не подобалося, але інколи це було дуже приємно. Я зійшла на кухню. Там сиділа тьотя Люба та дядя Артур вони запросили мене до столу, а я з радістю погодилася. Я була дуже голодна.
-Як тобі перші дні в нас? - запитав дядя Артур коли я сіла за стіл.
-Добре.
-Маєш плани на завтра? - грубим голосом сказала тьотя Люба. - Мені потрібно, щоб ти прибрала в дома і приготувала їжу на вечір тому що до нас прийдуть гості.
-Я би з радістю допомогла, але в мене плани на завтра.
-Які це в тебе плани? - здивовано запитала тьотя Люба.
-Я влаштувалася на тимчасову роботу.
-Хоч щось радує. Не будеш сидіти в нас на шиї. - беземоційно пробурмотіла тьотя Люба, дивлячись на мене дивним поглядом. Я завжди боялася її цього погляду вона здавалася такою дивною в цей момент, але я старалася не звертати на це увагу. До того ж дядя Артур, як завжди підтримав мене.
Ми поїли і я пішла в кімнату для того щоб лягти поскоріше щоб не виглядати завтра, як сонна муха.
Вранці я прокинулася прийняла душ, вдягнулася по зручніше( я вдягла джинсові шорти та білу футболку на ноги я взула свої улюбленні кеди ), і вийшла в дорогу. Вона була дальньою годину пішки, але я вирішила пройтися тому і вийшла раніше.
Коли я прийшла то відкрила дверісвоїми ключами( їх мені дав Бен вчора) і зайшла в дім. Чоловік сидів за столом в кухні і розглядав різні папері. Я тихо увійшла привіталася і почала роботу. Все напрочут пройшло непогано.після робочого дня я зібралася і пішла. Бена вдома не було тому я закрила двері і пішла. Прийшовши додому я замітила на столі записку :
Ми пішли в ресторан на зустріч будемо пізно. Приготуй собі щось якщо захочеш. Дядя Артур
Я повечеряла і пішла в свою кімнату читати книги. Я дуже любила на вечір почитати. Так я і уснула.
Цей тиждень пройшов доволі спокійно. Я ходила на роботу весь час пішки. Платили мені щодня тому гроші в мене були. Настав новий день і мені потрібно було знову збиратися і йти на роботу. Я поснідала і пішла. Я відчинила двері і зайшла. Бен кудись збирався.
-Добрий день.-ввічливо привіталася я .
-Добрий. Заходь. Чого ти так рано?
-Я прийшла всього на пару хвилин скоріше.- відповіла я.
-Ти прийшла на пів години скоріше.