Роздiл 11

Ангеліна

Подруги зависли в очікуванні, вести мене на тортури.

На тортури йти не хотілося…

Хоч би пронесло.

- А я їсти взагалі не хочу, — якщо і хотіла, то передумала, — йдіть без мене. Краще я... я з Ванею графіки температур побудую. Можна, Ваню?

- Тільки, якщо базікати не будеш, - не дуже й зрадів напарниці наш розумний друг і однокурсник.

- Заради порятунку готова стати німою на всю зміну — урочисто пообіцяла я.

І швидше стрибнула на сусідній з Ванькою стілець, вдаючи, що дуже захоплена особливостями температур у крокодилів. Краще крокодили, ніж Коршун. Якщо мова йде про самого нахабного представника.

Подружки в спокої не залишили. Сильно нагодувати хотіли.

- Ангелочку, ну облиш вже. Який ще порятунок? - Даша не бачила великої загрози в пастці Алекса — подумаєш, тиждень в їдальні з хижаками посидимо. Почнуть діставати, зараз же отримають від мене ложкою по лобі. Хочеш, відразу Марку дам для профілактики?

Даша в битві зі своїм Стрільцем знову перетворилася на Мішень. І мене, не знаючи сама, тягнула під мстивий приціл.

І день не хочу сидіти поруч з Марком. Що вже про цілий тиждень говорити…

Тільки вирішила, що все. Обходити сто десятою дорогою буду.

А подружки мені пропонують короткий шлях в саму хижу пащу.

- Марк не той, з ким би я хотіла близько опинитися - обережно висловила свою думку.

Всього розповысти не можу. Мамі пообіцяла в таємниці зберігати.

- Близько, це поїздка в метро в годину пік — на мій подив стала на бік Дашки, Меліса. Сама ж говорила, що проти Кирила.  У їдальні ми і так часто з кимось поруч сидимо. Ангеліно, ми ж трійця. Дашу потрібно підтримати, і тобі позбавлятися обіду не варто.

От же втрапила.

Я і сама так завжди говорила, перша нагадувала дівчаткам. І відчуваю себе зараз дуже ніяково. Подружки благають не розділятися, а з іншого боку, нахабний Шуліка дав зрозуміти, що бачити мене не хоче. Ну і я на нього теж зірвалася з ранку, після шоку відкриття таємниці.

Треба терміново шукати способи для підвищення фортуни.

Ні, не так. Повернути фортуну додому.

Просто вона від мене втекла. До зустрічі з зграєю хижаків хоч через раз з’являлася, тепер взагалі здулася і вітром віднесло. Приманити назад, ось що треба.

А поки…

- Ваню, графіки іншим разом з тобою побудуємо, - він не особливо засмутився, посміхатися навіть почав. - Дівчатка, я згодна з вами піти, тільки одну мене не залишайте з жахливим царем жаб.

- Не переймайся ні про що. Ми там будемо всі разом.

- В образу нашого Янголятка не дамо.

Подружки пообіцяли, і я заспокоїлася. Ненадовго. До входу в їдальню цей спокій ще тривав.

Тільки увійшли, як в мене впився грізний цинічний погляд. Ще вчора ввечері бачила в ньому потепління. Задивлялася як дурненька на нього, красеня невгамовного. Зараз же затряслася від хижої доброти.

Усмішка в мій бік розумілася, як випробування:

«Біжи краще до матусі, скаржся. Тут тобі взагалі не раді».

- Ангеліно, не показуй, що боїшся. І нехай обламається - налаштувала мене Дашка. Хоча і саму її злегка трусило від правил Алекса.

Ось хто радів більше всіх. Білявий хижак посміюючись, показував як цілиться в Дашку, ніби з лука. Кирило нам махав скоріше приєднатися, і заздалегідь навіть встав, раптом Меліса повз пройде, тоді поверне її на місце.

З моїм наближенням Марк один відвернувся. Зробив вигляд, ніби пофіг йому на все. Тоді нехай і мені так теж буде.

Не дочекається, що я втечу звідси. Прийшла сюди з подругами, нехай сам і котиться куди захоче.

Примиритися повністю з долею пастки ми не збиралися. Даша заявила зграї, що ланч ми і самі зможемо купити. Так ні ж, обурилися. Розщедрилися, бачте.

І хто б міг подумати, Марк виступив з попередженням:

- Ні вже, якщо будемо терпіти капризи весь тиждень, тоді замовляємо ми.

- Гаразд, перевіримо ваш вибір, - Меліса перша здалася побачивши свої улюблені круасани.

Кирило посунув до неї цілий піднос, там і на десятьох вистачить.

- Пригощайся, білявочко, - так ласкаво назвав її, що подруга тільки хмикнула, і кинулася на розправу з горою випічки.

Даша з Алексом боролися на стільцях. Білобрисий притягував ближче, вона відсторонювалася. Перемир'я прийшло з підготовленим для Даші частуванням.

- Еклери купив. Підлизуєшся до мене, білявий?

Дражнила Алекса подруга.

- Ще чого. Не заслужила такого, Мішень.

Що йому Дашка відповіла, я не змогла зрозуміти, почали шепотітися. І мою появу раптом вирішив помітити сам цар жаб, він же гад з племені зрадників.

- У мене теж для тебе дещо є.

Марк посунув до мене тарілку з шматком підгорілої піци. Я б її і безкоштовно в столовці не взяла. Ми всією трійцею ласі на солодощі, і мені теж хотілося еклера або круасан. А ще більше шоколадних тістечок.

Подружки згадали про мене, і підкинули в тарілку свої частування.

- Мені від тебе нічого не треба, Марку.

Нехай знає. Від ворогів частування не приймається.

- А чого тоді до мене підсіла? - роздратовано засопів — я тебе не запрошував. Не чекав. Не подобається, можеш піти.

Царського дозволу дочекалася.

Віддячити тільки нічим.

Гадає, до нього сюди поспішала, на сходинках спотикалася?

- Де хочу, там і сиджу. Їдальня не твоя, а універа. Просто тут вільний стілець стояв — про всяк випадок відсунулася, як можна далі.

- Чудово сказано, смілива тихоня — посміюючись наді мною, взяв зі своєї тарілки таку ж піцу, яку мені підсунув.

Хм. Не чекав він?

- Навіщо тоді мені теж купив піцу? - підловила на щедрому подарунку.

- Як навіщо? Отруїти, щоб позбутися від такої зарази. Мха-ха-ха.

Ще й розреготався гад.

Я, дівчинка довірлива, панікую без гудка. Але видно ж, провокує мене, бавиться, якщо вже вигнати не вийшло. Саме так зрозуміла смішки на свою адресу від Шуліки.