Роздiл 8

Ангеліна

Починаємо танцювати з Русланом, і я краєм ока стежу за пихатим царем жаб. Зовсім збочений Шуліка знахабнів. Якщо б не з батьками прибув, у випадковість і не повірила б. Але все одно від цього не легше. Трохи під стіл не звалилася, коли задоволеного хижака тут зустріла.

У тому, що хлопець зі мною танцює на зло Марку я навіть не сумнівалася. Не така вже я і дурна, спочатку помітила з боку сварку між ними, а потім раптом до мене прокинувся інтерес. І мажор ще гірше Марка, видно і за кілометр, перевагу над смертними закладено в генах. Чомусь Шуліка його Капустянкою називав. У мене все перемішалося в капустяний банкомат.

Зі мною і не церемонився, вважаючи дешевою челяддю, швидко запитав, як звуть, і кинув у подарунок своє бажання на танець. Хотіла втекти, але заради помсти Марку залишилася. Весь вечір ганяв мене, гад. Отримай добавку на підносі.

- Звідки ти Марка знаєш? - з діловим підходом звернувся Руслан.

Сам в цей час посміхався, показуючи психу, що той в прольоті.

А псих бісився і намотував краватку на кулак. Хоч би дірку на моїй сукні не пропалив, і без того спина поколює під шоколадним поглядом.

- В універі бачила, - детальніше відкриватися не стала.

- Для просто «бачила», він занадто біситься через втрачену іграшку.

Ну що за життя таке?

Ким за останні дні тільки не була, тепер ще іграшкою стала. Треба буде цінник пошукати, раптом на спині прилип.

- Нікому не належала і не збираюся - видавила з себе, мріючи, щоб танець швидше закінчився.

- Давно такого не чув - засопів мажор над вухом - ціну собі набиваєш? Назви, я подумаю.

Відчула себе дірявою шкарпеткою Гоголя.

В очах Руслана навряд чи настільки цінна . Можу і до мухи не дотягнути.

Між послати, заплакати або згладити момент, вибрала останнє. Я намагаюся конфлікти уникати, якщо брешу, то ввічливо і скромно. Тільки з Марком не спрацьовує, сама не своя стаю.

- Відразу назвати ціну не можу. Подумати треба, витрати прикинути з відсотками. А то раптом помилюся, і лот за саму себе програю.

В думках же думала, чи скоро вечір закінчиться. Чекай, чекай, до ста років підраховувати буду.

- Хе-хе, тоді, я почекаю. Ось Марку буде облом, — гидко засміявся, - корчить розумника з себе, але я розумніший. Більше не підходь до нього.

В якому місці зарита схованка, в якій Руслан сховав свій розум, уточнювати не стала, музика закінчилася.

- Мені час працювати і себе рахувати, - випалила, швидше позбавляючись від неприємного мажора, і поспішила до бару.

Бармен видав піднос для п'ятого столу. Без пригод вдалося тільки донести, на зворотній дорозі, один з розумників трохи з ніг не збив.

- Більше, щоб я не бачив тебе біля Руслана. Ангеліно, я серйозно!

Вони там що, змовилися, розумники?

- Тоді відвернися, коли буду з таким чудовим хлопцем стояти - з добротою загнула, але щедрий зате, он як розщедритися зібрався.

Марк, притримуючи мене за рукав, навис шулікським прийомчиком. Не хотіла, а потягнула носом аромат сердитого красеня, ммм... приємніше набагато, ніж від «доброго» Руслана. Ось ненавиджу брюнетистого гада, але крадькома розглядала за вечір не раз, звабливу приманку для жаб.

- Давай так домовимося, — почав м'якше, - ти майже мої стреси відпрацювала. Відповідь твою вибачу, якщо погодишся зі мною теж потанцювати, тоді ми будемо квити.

- Марк, я на роботі, якщо раптом ти не помітив - вивільнила з чіпких лап рукав.

- Олігархів чіпляти, це так називається?

- Якщо б ти не заважав, працювати змогла б легше.

Прискорила крок у напрямку бару. Нехай думає, що хоче. Плювати я хотіла. Скоро з ніг впаду, після пробіжок по замовленнях пришибленого царя.

Перша зарплата грошима мені занадто важко дістається.

Зате пропозиції одна привабливіша другої. І кожною по нахабній морді підносом хочеться відбити.

Мама зникла зі своєю знайомою, організатором вечора, в кабінет для персоналу, так що мій танець і розбирання залишилися непомічені. Музиканти продовжували грати, але мені вже ні до яких танцульок і справи не було. Низький каблук, здавався величезним каменем, який я тягала за собою.

- Поки перепочинок, трохи відпочинь, - бармен, розуміюче кивнув на круглий стілець біля стійки.

Присіла, витягаючи ноги, і розслаблено мліла. В універі набридає просиджувати кожну лекцію, а зараз, поки замовлення не отримаю, ніхто мене зі стільчика не зжене.

Ох-х-х, як класно розвалитися…

- Ну як, порахувала себе вже?

- Ой! - підстрибнула разом зі стільцем.

Капустяний банкомат принесло на мій перепочинок.

- Руслан, там еее... складні формули, - як-би послати так, покультурніше - почала, потім збилася, треба заново перераховувати.

- Ось тобі калькулятор, починай швидше - ткнув мені в руки свій позолочений телефон, обліплений стразами. Хмм ... придивилася уважніше, або це не стрази. Невже діаманти? - Вводь цифри і тут натискай, - ще й показав, як з телефоном, ціною в мій будинок, працювати.

Вперше таку коштовність тримала в руках, щоправда, і меню в моєму зручніше.

- Очманіти! Він тобі, що? Телефон свій віддав?!!

Прибіг слідом той, хто тільки все відбирає, з виряченими очищами. Таке враження, що я тут гола сиджу, а його покликати забули.

- Марку, відвали від нас. Не збивай підрахунки - відштовхнув капустяний банкомат ошелешеного хижака.

- Капустянка, не наривайся! - закричав Шуліка оскаженілий, - Забери свою паршиву слухавку - і вирвав у мене з рук.

А? Що я і говорила, все-все відбирає. Нахалюга!

- Мій ексклюзивний телефон паршивий? Так? У нашого водія і то дорожче, ніж у тебе. Я все купити зможу, що захочу, — рушив капустяний банкомат на ворога.

Для мене вони обидва вороги. Чур, я тільки за себе.

Аби зі стільця не зігнали.

- Дивись не трісни, коли алмази полізуть з дупи, — процідив йому Марк, - Ааа ... хоча, давай. Я тільки свою знайому дівчину заберу.