Роздiл 6

Марк

З лайками на всі лади виліз з машини біля будинку батьків. Ледве висидів у дорозі пораненим місцем.

Нехай друзі тільки спробують ще назвати садистку, тихою і спокійною. Дресирує єнота на людей кидатися, а тепер, мабуть, насміхається, подружкам хвалиться. Який Григорій Іванович розумний, напав на цього придурка. Ух, ти ж ангельська зараза, потрап тільки мені. Придурок навчить людей поважати.

Та й ще не залишала в спокої брехня бешкетної тихоні.

Ну ви тільки подивіться, яка важлива леді. Ой-йо-йо. Так і чекають її олігархи, шоколадки вже заготовили. Вишикувалися в шеренгу і визирають, коли ж Янголятко в кареті під'їде.

Чеши комусь іншому спицями повз вуха.

Спеціально адже знущалася.

І який-такий бал?

Розумів, що вірити не можна, і все ж бісився. А раптом і справді, кудись намилилася? Дідько. Хоч бери та стеж, щоб заразу зловити. Робити мені більше нічого.

Пофіг! Пофіг! Пофіг!

- Вже сам з собою базікаєш? Зовсім зі своїм брейком здурів.

Батько розчув моє бурмотіння, спускаючись по сходах.

- Я з викладачем займався, щоб сесію здати. Досить на брейк все валити!

Батьки проти мого захоплення вуличними танцями. Батько так взагалі рве і метає після того, як взимку я замість іспитів поїхав на чемпіонат з брейк-дансу. Декан мене здав з потрохами. І тепер я під ковпаком з жорстокими умовами.

Сесію не здам на відмінно -  позбавлять автомобіля та квартири, поки за розум не візьмуся. Так батько пояснює, що спадкоємця корпорації треба виховувати.

Мій холостяцький барліг з автомобілем втрачати я не хочу. Куди ж я без них? А вони без мене? Ось і доводиться до Горгони в божевільний будинок приїжджати, кращого викладача з маркетингу в універі знайти не зможу.

- І як, добре позаймалися? - батько обійшов навколо мене, придивляючись.

- Так, все чудово. Викладачка залишилася задоволеною.

- Це перед або після того, як ти встиг їй обдерту дупу показати? - примружився тато, - хотів би я на твого викладача поглянути. Їй хоч є вісімнадцять?

- Не віриш, можу познайомити, - розізлився вже я.

Батько іноді перегинає зі своєю суворісттю.

В офісі йому мало босом бути, треба і вдома командувати.

- Дімусю, відчепися від сина. До кінця сесії ще далеко — виглянула мама з їдальні, - краще за стіл йдіть.

Прикрив мітку гадського єнота долонею і поспішив позбутися нових підколів батька.

Стіл вже був накритий. На вечерю все, як мені подобається. Лазанья з салатом, пиріг чорничний і риба на грилі. Чекали синочка, готувалися, хоч і бурчать, але ж кохають.

Відразу накинувся на їжу, два шматочки шоколадки Ангеліни ні в чому не допомогли. Ну крім як, погнівати невгамовну тихоню.

- Марку, на завтра нічого не плануй - як між іншим, сказав тато, посуваючи до себе тарілку.

Кхе-кхе. Я трохи лазаньєю не подавився.

- У мене один вихідний. Не відволікайте сина від навчання!

Тепер у мене така чергова відмазка.

Зайнятий завтра буду дуже сильно. Тренування з друзями по брейку, потім в клубі запалювати, якусь красуню або, як тихоня називає, жабу, треба підчепити. У лікувальних цілях! Меч хижака збити з хвилі тихоні.

Коротше, найбільш зайнята людина - я.

- Чеше він все, на гульки зібрався.

- А може і справді вчиться…

Батьки перекинулися думками.

Довіра до мене розділилася. І я чекав, хто переможе.

-Тоді зробимо по - іншому, - звернув від суперечки в бік батько - з навчанням ти якось розберешся, якщо авто важливе. Але і про роботу в нашій компанії не забувай. Я твій бос і викликаю на завдання.

- Морди конкурентам бити?

Ну просто так прозвучало відповідально.

У будівельній компанії батька я проходжу стажування. Нічого серйозного мені не довіряють. Так, дрібниці, розрахунки перевірити і текст для реклами друкувати. І тут ціле завдання. Кар'єрний зліт майже на три сходинки, це якщо сходи пласкі. Очманіти я піднявся.

- У тебе тільки бої в голові, - відмахнувся той, хто нещодавно під час обладнання будівлі замовнику в ніс наваляв. - Справа серйозна і пристойна.

Невже довірять особливе завдання?

Так я готовий! Цілий рік чекав і благав.

— Давай. Я не підведу - заявив з усією відповідальністю.

Найсерйозніший мужик пообіцяв.

- Нас запросили на благодійний вечір. І ми вирішили взяти тебе з собою, — чітко видав завдання бос.

- Тобі сподобається, синку, - підбадьорила мама, підкладаючи мені добавку в тарілку як бонус.

- Це з яких же пір тусуватися серед грошових мішків, стало серйозним завданням? Навіщо я вам там потрібен?

Тру - у-у ... пласкі сходинки впали в підземний ліфт.

- Для майбутнього знадобиться, зв'язки налагоджувати. Всі своїх дітей беруть, а ми там що, самі лисі? - тато був в ударі, і на облисілого не скидався.

- Пам'ятаєш, Руслана, сина Капустіних, ви в дитинстві в потяги гралися? Він там теж буде - заманювала мама.

Пам'ятаю-пам'ятаю, Капустянку жлобську, він мені продав мій же потяг.

- Не ганьби нас. І не ухиляйся! Вечір з нами проведеш. Тільки пам'ятай, ми там пристойними прикидаємося. Так що постарайся, сину, вести себе гідно, - я прямо заслухався, хоч Оскар татові вручай, і слідом, мало не оглух. - Ти зовсім охренів, дебіл? - підлетів пристойний тато до вікна.

Схопив з підвіконня рогатку і пульнув каменем до сусіда у вікно. Сусід, баскетболіст недороблений, часто промазує м'ячем до нас у двір на клумби.

- Дімчику, на вечір рогатку не бери, — схаменулася мама, хвилюючись, як би нам там з образу не випасти.

- Не хвилюйтеся. За кого-кого, а за мене соромно не буде.

І скосився тато в мій бік, начебто я один в сім'ї з привітом.

Мій улюблений чорничний пиріг допоміг заспокоїти нерви через пропущену тусовку з дружбанами. Але ніяк не допомагав знизити бажання простежити за пришелепкуватою тихонею. Поки себе вмовляв, що дарма, воно мені не треба, захотів за будь-що цю брехливу козу підловити. Тепер нічим не доведу, що надурила. А при зустрічі, буде мене олігархами залякувати.