Роздiл 3

Марк

- І чого ти впевнений, що Ангеліна здає Горгоні?

Алекс ще й запитує.

- А що мені думати? Третій рік на кафедрі Горгони просиджуємо з різними предметами. Кричала на всіх однаково. Варто було мені записатися до неї на додаткові години, як переклинило викладача. На мене тепер особливо кричить. І що перед цим сталося?

- Що? - стрепенувся Кир.

- Твоє полювання на Мелісу. А з нею і хвіст трійці заодно прилип з бридкою донечкою.

Мої неприємності в універі почалися з Горгони.

Висновок сам напросився. От і все!

- Ну трійця не змушувала тебе забити на пари Горгони для тренувань з брейк-дансу. Якщо так розмірковувати, то твій батько винен якщо вимагає головний предмет здати на відмінно і проти наших тренувань по брейку. Просто збіглося і все.

Кир зараз же вирішив стрілки перевести.

- Нічого не збіглося, — перебив стрілки Алекс, - я знаю в чому справа. Горгона закохалася! Раніше не розглянула, а тепер хоче тебе, Марку.

Очманіти.

- Марку Рогов, я довго чекати повинна вашої уваги, поки ви з друзями наговоритеся?

Горгона реально захотіла. Саме мене.

Охрініти, втрапив в халепу.

- Бачиш, ко-о-ха-є, - співуче приколювався далі Алекс.

- Олександре Тернистий, ще одне слово і вижену з аудиторії.

Дісталася крапля горгонівської уваги і другу.

- Мене не кохає, помітив? - не вгамовувався вже пошепки Алекс.

- Та ну тебе, з хворою фантазією.

Все ж придивився до Горгони. Проводить перекличку і в мій бік не дивиться. Невже кричати не буде, отже, загравати? А як двійку вліпила на минулому заліку – так це вона палає від пристрасті, чи що?

Таке і в нічному кошмарі страшно бачити.

- Даремно ми на Янголятка гнали, - вже не сумнівався Кир, повертаючись з чого почали, - вона і не думає про тебе, Марку. Вирощує вдома квіточки, грає з кошенятами. Миле Янголятко тихіше річкової води. Забудь про неї і живи спокійно.

А що мені забувати... відігнав нав'язливі спогади від вигляду майже оголеної переляканої дівчини, коли випадково до неї в спальню вломився в перерві навчання з Горгоною. Просто з туалетом двері переплутав. Ну з ким не буває?

З тихонями ніколи не зв'язувався і не збираюся. Набагато простіше з рудою Ерікою, вішається сама і не приховує. Варто свиснути, миттю в ліжко стрибне.

Повернувся так і є. Сидить на іншому ряду і стріляє мені очима, а її найкраща подружка Зарина, облизується на Кира.

- Версію з закоханою Горгоною моя психіка не готова прийняти, — чесно, в тверезому стані ніяк, - про Ангеліну забуваю, нехай ботанам якимось голову морочить. Цур від таких сірих мишок.

Вирішив, отже, вирішив. І крапка з Рогівською печаткою.

Стукнулися під столом з друзями кулаками на знак солідарності. Дістала вже трійця. Ух-х, і злюки три стервозні. І близько до них не підійду, а попадеться Ангелок, переступлю і піду далі.

І я зі спокійною совістю поліз в рюкзак конспекти діставати. Нарада банди хижаків про закоханого препода були важливішими підготовки до маркетингу.

Рукою натрапив спочатку на яблуко.

- Нічого не розумію. Ангеліна підібрала, а у мене опинилося.

Містика якась.

- Дашка переплутала рюкзаки. Хотіла погодувати мене, Мішень турботлива.

Алекс вихопив, відразу шматок відкусив і почав жувати.

У дивних відносинах парочки я втомився вже сенс знаходити. Вони або приб'ють один одного, або зійдуться, але навряд чи в спокої залишать.

Добре, що мене нікому напружувати.

Разом із зошитом дістав і вирваний аркуш.

- А це теж для тебе?

Упс, голосніше видав, ніж треба.

У Горгони дим повалив з ніздрів, скоро накинеться.

- А що там?

Кир з Марком схилили голови над аркушем.

Заржали так, що лобами стукнулися.

- Тихіше ви, дайте розглянути.

- Ага, помилуйся. Там підписано кому, якщо що.

На мій аркуш Алекс не претендував. Майже плакав. Намагався як міг, стримувати регіт.

Придивився до дивних малюночків уважніше.

Птах якийсь на дірявому троні, із короною, що з’їхала на бік. Тут же і пояснення:

«Марк - жаб'ячий цар в царстві Придурків»

Далі веселіше. Жаби біля ніг губасті.

«Ось і водися в своєму болоті. Плювати на тебе Ангеліна хотіла».

На цьому культурні слова скінчилися.

З побажань сенс загалом такий: не все тобі мажор викабелюватися, обламаєш дзьоб, якщо будеш до Янголятка чіплятися. Бійся нас, нахаба зірконутий!

Почерк різний бачив, але суть-же віяла від однієї.

І в кінці напис як підтвердження:

«Це тобі відповідь від Ангеліни!»

- Ні, я не можу більше — тикаючи пальцем в мій трон на аркуші, голосно заржав Кир.

— Скоро вже традиція з'явиться, — гнівно визвірилася Горгона, - щотижня зриваєте мені лекцію. Назвіть нам поважну причину для сміху або покиньте аудиторію. Ми всі чекаємо!

Сказати їй, що ваша донька мені записочки з побажаннями пише на весь п'ятий курс студентів, стане тоді поважною? Доказ навіть є.

Ну, Ангелок, щоб тебе за косу.

І настукати ще не встигла, а вже підставила.

- Ну що? Йдемо на вихід. Двійки потім відпрацюємо — смикнув свою команду для зриву лекцій.

Друзі ледве виповзли, на ходу продовжуючи сміятися.

- Хто там про кошенят і квіточки базікав? І що я пришелепкуватій тихоні не потрібен?

Мені не особливо було смішно.

- Так збій стався, аха-ха. Помилився я, подумаєш — замахав руками Кир.

- У чому, в квіточках або кошенятах? - зажадав уточнення.

- У тому, що ти не потрібен тихоні. Закохалася вона в тебе! - привітав Кир.

- Ні, Горгона більше — але і Алекс не здавав свою версію.

Жив собі, жив. І на тобі. Половини лекції не пройшло, як стільки кандидаток знайшлося.

- З викладачем взагалі відчепіться, ідіоти, - навіть стукнути захотілося — вона мені в матері годиться. А ось Ангелок, не така вже й тихоня. Додумалася ж обізвати мене жаб'ячим царем в царстві Придурків. І плювалася навіщось…