Роздiл 2

Ангеліна

- На лекцію третього курсу з фізіології так і дійшла. Яблуко притискала до грудей, шмигала носом і гірко зітхала. Плями на одязі мало хвилювали, все одно ніхто не помітить.

Ніхто, крім трійці, забула уточнити. Дві кращі подружки і я, разом як справжнісінька команда. Товаришуємо зі школи, і ділимося всіма секретами. Пощастило і вступити на один ветеринарний факультет, де зараз вчимося на третьому курсі.

Викладач скосив від монітора очі в мій бік і зараз же втупився знову. Зробив вигляд, що не помітив. На всіх кричить і виганяє, а на мене ні. Взагалі ніхто мене не виганяє, пропуски не ставлять, рідко викликають і на іспитах не завантажують.

Можна подумати, що я дисциплінована відмінниця?

Теж не вірно! Веду себе як всі, вчуся на середньому рівні.

Пишатися нічим. Але причина все ж є.

У моєму універі працює мама! Вона завідує кафедрою маркетингу на факультеті фінансів. Саме там, де вчиться хижий Марк. Зв'язуватися з моєю мамою мало хто ризикує. Студенти ридають, а викладачі розборок побоюються.

Поки накульгуючи, добиралася до останнього ряду, де сидять подружки, ще хіхікання гламурної зграйки слідом отримала. Настрій повити загострився.

- Очманіти! Що з тобою сталося? - скрикнула Меліса, побачивши мене ближче.

- Ангелок, ти в крові, чи що? - Даша схопилася за светр, — ні, на барвник схоже.

- Дівчатка, я там ... там Марка зустріла — в кінці схлипнула.

Подружки переглянулися. Чудово зрозуміли, про кого йде мова. Марк не просто хижак зірковий, він з тої самої зграї таких же подібних до нього зіркунів. Ми терпіти зграю не можемо.

Друзі у нього не далеко пішли по нахабству. Кирило і Алекс, дістають моїх подруг, слизькі і о-о-т дуже спритні красунчики. Перше знайомство з ними відбулося в їдальні, якраз через докучання Кирила Мелісі. Незабаром пощастило, ну як мені зазвичай, зустріти Марка вдруге.

- Ангеліно, заспокойся, — Меліса і сама рознервувалася, перериваючи спогади, - після лекції піду і все твоїй мамі розповім. А потім декану, та чого розмінюватися на дрібниці, до ректора дійду.

- Раптом відмажуть? Ні, спочатку потрібно провчити, - Даша любить перестрахуватися. - У столовці виллю на Марка вишневий сік, котлети вставлю у вуха, а потім стільцем доб'ю.

Зараз же забула про скарги, регочучи від варіантів покарання.

З такими подругами мені нічого не страшно. Щоправда, з цієї ж причини, вляпуємося частенько. Зате команда трійці не дозволить себе образити. За окремо себе, мовчу. Трималася гордо на підколи Марка, з великими труднощами.

- Він нічого мені не зробив. Навіть хотів на пиріжок грошей дати, - скоріше зупинила запуск розправи над щедрим хижаком.

Шуліка теж здобич пригощає перед тим як зжерти.

У кількох словах описала, як справа була. І ймовірно, найприкріше подруги виловили з подій.

- Ну яка ти «нічого особливого»?

- Ти у нас супер-пупер особлива!

— Гарнесенька.

— Щира.

Доводили дівчатка.

Обійматися викладач нам заважав. Робив подругам зауваження, зі мною повний ігнор, зрозуміло.

- Для вас, дівчатка. Як подруга може і особлива, не така смілива як Дашка і не така розважлива як Меліса. Для батьків, якщо вже народилася, теж зійде. І все. Марк навіть не перший про мене так сказав.

До початку весни я зустрічалася півроку з хлопцем з четвертого курсу ветеринарів. Відкопала його у дворі універу лопатою. Провалився в яму бідненький, ну я і пожаліла, за одягом з'їздила, в їдальні нагодувала. Ось так і почали зустрічатися.

Мені подобалися в ньому розумні думки, ямочки на щічках і те, що знайшовся перший, хто запросив на побачення. Все вже йшло до першого, так у всьому. І за день до нового етапу, випадково застукала свого розумного з ямочками, який цілувався з одногрупницею.

На мої слова: «Як ти міг? Зраду не пробачу»

Отримала: «І не треба. В тобі немає нічого особливого».

Зрозуміло, що клеймо нависло. Народилася ж навіщось такою.

- Зате є чудова новина для тебе, — Меліса вміє шукати хороше, — в нашому парі не програєш через Марка. Нехай водиться з ким хоче, хоч з жабами, а ти ігноруй.

- Так, Ангелок, забий на брюнетистого нахабу — погодилася Даша.

Що стосується парі, воно є. Кожна з нас програвати не хоче. Всього-навсього потрібно виконати умову: не зустрічатися з хлопцями до літа. Переможеному доведеться писати за всіх курсові.

Тут, я взагалі ні в чому не сумніваюся. Раз вирішила, не буду зустрічатися, хто мене змусити зможе? Зараз кінець березня, бажаючі в черзі не стоять, і Марку я потрібна не більше яблука, що десь завалялося. А він мені і того менше.

Але ігнорувати хижого царя жаб буде складно.

Студенти мами приїжджають до нас додому для додаткових годин навчання.

І самий жах, що Марк серед них.

Він один з усіх нещодавно заблукав в будинку, вломився до мене в спальню, коли я переодягалася, і побачив у всій красі. Наша друга зустріч так і відбулася. Хотілося б залишити останньою і в минулому, так ні ж, він продовжує до мами приїжджати. І в універі на шляху зустрічатися.

- Наступного разу, коли приїде до мене додому, так і зроблю. Цілковитий ігнор. Закриюся на замок і виходити не буду. Ні слова від мене не почує Шуліка сексуально заклопотаний.

І взагалі, нехай з жабами своїми базікає. Хі-хі.

- А раптом знову заблукає?

Даша нагадала про минулий приїзд Марка.

- Видам карту місцевості в напрямку лісу — хоробрилася я.

Меліса навіть відкладати не стала, вирвала листок із зошита. І ми втрьох намалювали карту, підписали куди йому йти, і де там залишатися. Я запропонувала Марка шулікою зображати серед гламурних жаб. Ще додали побажання всілякі. Дівчатка ми добрі, нічого не шкода для нахаб.

Із закінченням лекції забулися всі пригоди. Насміялися від душі. У їдальні шоколадне тістечко з какао підбадьорило. І білим навчальним халатом прикрила ранкові сліди з натяком на серце.