Роздiл 1

Анотація:

Я для нього непримітна студентка із загону «нічого особливого». Він для мене розпещений мажор та зірка універу. Чому тоді пристає до мене? Чим зобов'язана такiй честі?!

Причини не підпускати до себе мажора серйозні. Суперечка з подругами не зустрічатися з хлопцями до кінця весни. Це так я вважала до того, як отримала саме неймовірне відкриття. Тепер нас з ним пов'язує спільна таємниця, після якої, потрібно терміново бігти і ховатися. Тільки чи зможу я втекти від того, хто вже обрав своєю здобиччю…

***

Ангеліна

Перерва в універі може бути зовсім небезпечною. Для кого як, а для мене особливо. Без своїх подруг стаю, ніби непомітною.

Варто було відволіктися на повідомлення від Даші, в якій аудиторії наступна лекція, і от нате вам, приїхали.

- Ой-й, вибач.

- Ти взагалі дивишся, куди мчиш? А якщо б я кислоту ніс?

Напав на мене однокурсник з підносом пробірок в руках.

Врізалася вдало, кислотою не нагородили, зате розведений розчин марганцівки, безжально бризнув на білий светр. З бурчанням, яка я роззява, однокурсник продовжив свій шлях в лабораторію.

Прощавай светрику, ми тільки почали звикати з тобою один до одного, зітхнула з жалістю. І тут же мало ногу не втратила!

Гламурна зграйка дівуль з моєї групи навіть і не подумала обійти, сама зухвала, пройшлася каблуком по світлому, в минулому часі, кросівку.

Слів вибачення, зграйка, звичайно, не знає.

Ну все! Тепер нічого не пропущу.

Включила увагу на максимум. До першого поверху точно доберуся живою, чого б це мені не коштувало.

Увага допомогла, дякую їй тричі.

Що ж за день такий, га?

Для повного комплекту невезіння, а воно в моєму випадку зашкалює, тільки нахабного хижака зустріти не вистачало.

Та ще й як?

В обляпаному светрі, начебто мене з смітника дістали, і з кульгавою ногою.

Просто запитайте у мене, хто самий нахабний і зарозумілий брюнет? Хто приставав до мене? А потім наді мною ж сміявся. І самий жах, він же, бачив мене в бікіні, як згадаю, так здригнуся.

Гад рідкісний, скажу я вам. Повірте на слово.

Ім'я вискочки хижої - Марк. Старшокурсник факультету фінансів. Вважає себе неперевершеним царем в універі. Мажор і красень, магніт для дівчат, розбещений негідник, що тут ще додати.

І ось, ця вся двометрова пихата краса, зараз йде з іншого кінця коридору прямо на мене.

- Ви стійте, стійте, я не заваджу — присіла навпочіпки ззаду компанії хлопців.

Ні, я не боюся царька хижаків. Взагалі ні крапельки! І виглядаю як хочу. Захотіла і сиджу під ногами у компашки студентів. Це моя особиста справа. Марка вона не стосується.

Де б я ще так послухала пізнання в науці хлопців?

- Ні-ні-ні, мені дупа рудої так собі, ось у білявки крутіше, дивіться.

- Вона ж тебе нею розчавить! А ну, а ну, о-он пішла кругла, що треба.

- Я б з такою замутив. Відразу видно, класна.

Збіговисько знавців в області задньої науки здадуть екзамен на відмінно. Не змогла стриматися, хіхікаючи над обговоренням вченої ради. Гламурна зграйка, виляючи найважливішою темою, пропливла повз. І студенти рвонули.

- Почекай-й-й-те!

Навіщо ж різко так? Хоч би попередили заздалегідь.

З почіпок підвестися не встигла. Зооганьба наздогнала мою біляву голову.

- На тебе тут що, наступили?

Зоряна віп-персона тут як тут. Якраз проходив повз, коли хлопці рвонули за дупами дівчат. Тепер солодко посміхається, блукає по мені темними, кольору гіркого шоколаду, очиськами. Сяє в ідеально підігнаній світлій сорочці, що обтягувала контур рельєфних м'язів. Знущається Марк, пика хижа.

Ну я, чесно, стояла в черзі за везінням. Але ж воно на мені закінчилося.

- Впустила тут еее... - покрутила головою - та ось же воно. Яблуко знайшлося!

Звідки взялося не знаю, але валялося за моєю спиною. Рум'яненьке, до речі.

Подумки пораділа знахідці-відмазці, подякувала студентам-свиням, якщо гарненько пошукати, можна ще їжі знайти. Притулила порятунок честі до обляпаного светра і гордо випросталася.

- Підняла і будеш їсти? - шоколадні очі округлилися.

- З тобою ділитися не буду.

Відразу дала зрозуміти. Нічого на моє яблучко задивлятися.

- Ще чого не вистачало, — скривився цар великий, - можу і на пиріжок дати, бачу, справи кепські.

Ой, матуся.

Невже настільки?

-Милостині не потребую, - пробубніла гідно, збираючись піти, поки жменю дрібноти не заробила від щедрого мажора.

- Та почекай ти, я не можу зрозуміти, що за візерунок такий. На серце, яке пробите ногою, схоже — схопив за плече рукою і нахилився нижче.

Опустила очі, замість того, щоб ручищу нахабну скинути.

Аж ось, куди вилупився. Гад такий!

Він зовсім не на яблучко дивився. У самому центрі лівої груді розплилася рожева пляма в потворних патьоках. Неважливо, майже комплімент, в такому випадку. Але груди мої, для шоколадних очей не призначені.

Нахабну руку скинула, і тільки зібралася видати, щось про новий дизайн, типу писк моди, і таке інше. Нехай краще думає, що я стежу за трендом. Та раптом, iнтересу до себе, бідної-голодної, позбулася.

- Марку, нам час вже на лекцію. Мене чекаєш?

Наблизилася дівчина з серії гламурної зграйки, вся з себе, і зрозуміло, в охайному вигляді. Яскраво-руді кучері, відсвічували золотом, макіяж «підчепити на гачок», решта теж на високий бал.

- А кого ще? — реготнув хижий цар.

— Тоді не будемо витрачати час, - завзято підхопила руда піранья під руку свій улов, і потягнула якнайдалі від мене.

Краще б я швидко змоталася. Ні ж, стояла і сердечко на светрі розглядала. Так і почула початок бесіди парочки.

- Марку, а хто там з тобою поруч терлася?