Глава 11.3

***

Стук змусив розплющити очі. Дуже наполегливий та гучний стук, який лунав вже якийсь час.

Я поворухнулася, повернула голову і примружилася від яскравих косих променів сонця. Що, вже вечір? Я задрімала?

— Входь! — голос пролунав хрипко.

Я кашлянула, потягнулася і сіла.

Не помилилася, це була Айрін. Жінка встигла перевдягнутися у світло-блакитну сукню без рукавів. Вона зробила крок усередину.

— Мірандо, Володар запрошує на сніданок. Чи потрібна моя допомога зараз?

— Сніданок? — я насупилася. — Чому сніданок, якщо вечерю?

Може, вона щось не так вимовила? Чи я не так почула?

Знову потягнулася, бо тіло нило.

— Сніданок, — беземоційно повторила Айрін. — Зараз ранок.

І вказала у бік вікна.

Я простежила поглядом за помахом її руки, а потім підскочила з ліжка, ледь не перечепившись за край килима. І кинулася до вікна. Підбігла, вчепилася у чорну раму і притиснулася носом до скла.

Сонце повільно виповзало з-за обрію, а його косе проміння било в очі.

— Я що проспала так багато? — охнула я і розвернулася до служниці. — Чому ти не розбудила мене?

— У мене не було такого наказу.

Від її слів усередині мене щось розгорілося. Щось дуже неприємне і мерзенне.

— А тобі що, варто все пояснювати на пальцях?! — я розвернулася до жінки. — Ти що, не могла подумати, що мене треба розбудити, якщо я заснула вдень?!

Вона кліпнула, знизала плечима:

— Тепер буду знати. Щось ще?

Я скрипнула зубами і знову повернулася до вікна.

У мене лишилася доба до весілля. Доба, щоб знайти відповіді на ті питання, які озвучив Еліан!

— Володар чекає, — голос Айрін пролунав за спиною. — То я маю щось зробити?

Я тільки міцніше стисла зуби, продовжуючи дивитися на світанок за вікном. І намагалася вгамувати те неприємне відчуття, що ворушилося в грудях.

— Так, маєш, — я розвернулася до служниці, склавши руки на грудях. — Розкажи мені про ритуал, який відбудеться на весіллі. 

— Який саме ритуал? — не кліпнувши, перепитала жінка.

— Весільний, ясна річ! — Я пирхнула. — Що це за ритуал? Як він може на мене вплинути? Як він відбувається?

— Ритуалів багато…

— Ти зрозуміла, про що я кажу! — я не дала їй уникнути відповіді, зробила крок до служниці. — Ти прийшла, щоб виконувати мої накази? Виконуй. Я хочу зрозуміти, що на мене чекає завтра.

Айрін зрушила з місця, пройшла повз, повністю ігноруючи питання, стіна від’їхала перед нею, відкриваючи гардеробну. За мить жінка зникла з поля мого зору, поки я намагалася стримувати себе та те невдоволення, яке вже рвалося назовні.

— Що ти робиш? — прошипіла я крізь зуби, коли вона повернулася у кімнату з сукнею винного відтінку.

— Збираю вас на сніданок, Мірандо. Виконую ваші накази.

— Справді? — я пирхнула. — Мої? Бо я наказала тобі зробити дещо інше.

— Якщо вас щось не влаштовує у моїй роботі, попросіть Володаря замінити вам служницю, — сухо мовила та і розправила сукню у руках. — Ця вам підійде?

Я перевела погляд з жінки на одяг, який вона тримала в руках. Приталена сукня, яка була кольору бордо у тіні, а під косим промінням сонця відливала червоним.

Я, не кліпаючи, дивилася на цю сукню і відчувала, як досягаю піку своєї люті. Простягнула руку, схопила одяг і смикнула на себе. Айрін відпустила, поглянула на мене.

— Мені чхати у що ти мене вдягнеш! — видихнула я, відкидаючи сукню вбік. — Мені чхати чи влаштовує тебе ця робота! Якби не влаштовувала, сама б попросила Володаря про це. А так ти маєш відповідати мені на мої питання!

— Я і відповідаю.

Я глибоко вдихнула, відчуваючи, як терпець уривається.

— Ні, — тихо промовила і зробила крок до жінки. Зазирнула їй у блакитні очі. — Ти не відповідаєш, Айрін! Чи як там тебе по-справжньому звуть?! Якщо ти не розумієш, давай розкладу по поличках, як хтось розклав одяг у моїй гардеробній! Я, — я виставила перед собою руку і загнула великий палець, — нічого не знаю ані про ваш вид, ані про ваші правила, ані про те, як ви тут живите. 

Видихнула, загнула вказівний палець.

— Я нічого не знаю про магію. І навіть уявити не можу, що там за ритуали у вас відбуваються на весіллях. Точно магічні, адже так?

Загнула середній.

— Я тут почула, що цей ритуал може зламати мою волю. І це лякає мене. Гадаю, ти маєш розуміти, наскільки це може лякати. Може, ти і не людина, але страх повного підкорення тобі має бути зрозумілим. Виправ, якщо я помиляюся.

Я загнула персневий палець.

— Я не розумію, як поводитися. Чого очікувати. Вза-га-лі. І було б дуже мило з твого боку хоча б відповісти на мої питання, — я покосилася на мізинець, який лишився, і опустила руку. Поглянула на Айрін. — Ось це мій наказ. Він зараз основний! А з приводу твого служіння… можеш переказати Володарю, коли будеш на мене жалітися, що я теж не проти замінити служницю. Може, інша буде чути, що я їй кажу!