Глава 7.2

— Легко, — Гаспар прямо дивився на мене, відкинувши кісточку на тарілку. — Я можу отримувати насолоду від подібних речей. Але це не необхідність. Їжа, сон, алкоголь, секс… все це здатне дарувати насолоду, але не є необхідністю у тому сенсі, в якому це є для людей. І особисто мені їжа не до вподоби.

— А що тобі до вподоби? — видихнула я і тільки за мить зрозуміла, що знову не можу відірватися від його очей.

Гаспар подався вперед, поставив лікті на стіл, утримуючи мій погляд:

— Багато чого. Чи ти справді думаєш, що я візьму і розповім тобі всі свої секрети, К’яро?

— К’яро? — Я насупилася. — Якщо ти продовжуєш мене так називати, то навіщо змусив обрати інше ім’я? 

Я склала руки на грудях, спершись на спинку стільця. Бо хоча б так відчувала якусь опору.

— Воно для інших, — його губи здригнулися у напівусмішці. — Для тих, кому не варто було б знати справжнє. Але не для мене.

— Я Третя Принцеса. Моє ім’я відоме людям, якщо ти про це не подумав. А от про тебе… я нічого не знаю. Не знаю твого справжнього імені. Якось нечесно, не знаходиш?

Гаспар всміхнувся ще ширше:

— У цьому місці ти отримаєш куди більше чесності, аніж де інде, К’яро. Це я можу тобі пообіцяти.

У відповідь я лише пирхнула.

— Справді? Тоді може розповіси про те, де я взагалі знаходжуся? І не треба повторювати, що це якесь там Межове королівство. Це я вже чула. Мапу материку я вивчила дуже добре. І такого королівства не існує.

— А мапу інших материків ти вивчила?

Я запнулася.

— Звісно, що ні, — посмішка чоловіка стала хижою. — А як гадаєш, чому?

— Що чому? — я роздратовано підняла брову. — Бо ми не підтримуємо зв’язку з тими землями. Тому і… немає сенсу…

— То он що тобі розповідали, — кивнув він. — А казали, чому не підтримуєте?

У мене похололо всередині:

— То я на іншому материку?

— Ні, — у руці Гаспара просто з повітря з’явився келих, він відпив з нього, не зводячи з мене погляду.

— Я… я не розумію.

— У тебе м’ясо остигає, — помітив чоловік, посунувся. — А ще волосся вологе.

Я не встигла відсахнутися від його руки, яка злетіла і майже невідчутно перехопила прядку розпущеного волосся. Я б ніколи не дозволила собі без зачіски блукати палацом. У місті, коли виходила не як Третя Принцеса, ще могла собі дозволити таке, але зараз…

Пальці чоловіка ковзнули по моєму волоссю і в мить, я відчула, як шкіру голови припиняє відтягувати важкістю.

— От і все, — мовив він, випрямляючись. — Так про що ти там питала?

Я підняла руку, недовірливо провела по потилиці. Волосся було повністю сухим.

— Про те, де я знаходжуся, — пробурмотіла я, не в змозі сприйняти те, що він за один дотик зробив те, на що зазвичай витрачалося надто багато часу.

— Ти не полишала материк, на якому своїм королівством керує твій батько, — розпливчато відгукнувся Гаспар, зробив ще один ковток.

— Не полишала? — я хитнула головою. — Тоді я… не розумію? Де знаходиться Межове королівство?

Гаспар поворухнувся, посунувся:

— Угода, К’яро.

— Що? — я насупилася, не розуміючи, про що він зараз каже.

— Я пропоную тобі угоду, — повторив чоловік. — Я буду відповідати на твої питання, коли ти будеш виконувати якесь моє прохання. Відповідь за дію.

— Ні! — я відсахнулася. Фантазія настільки яскраво показала, що може стояти за його пропозицією, що стало на мить погано.

Гаспар засміявся, закинувши голову. Я бачила, як скаче кадик на його горлі, і стискала в руці виделку.

— Навіть уявити не можу, про що ти зараз подумала, — відсміявшись, мовив він, повернув свій фіолетовий погляд на мене. — Та нічого такого я не буду просити… напевно. У будь-якому разі ти зможеш відмовити виконувати моє прохання, але тоді не отримаєш відповіді. То що?