Розділ 20. Фатальний поцілунок

   Ауран йшов довгим коридором після їдальні, тримаючи руки в кишенях штанів і прямуючи на лекцію. Студенти, які траплялися йому на шляху, швидко притискалися до стін, поступаючись дорогою і намагаючись навіть не дивитися в його бік. Проте біля повороту до потрібної аудиторії хлопець раптом сповільнив крок. З бокового коридору, де зазвичай нікого не бувало, донеслися ледь помітні магічні коливання. Його сила відреагувала миттєво легким колючим холодом під шкірою.

   Піддавшись звичайній цікавості та недоброму передчуттю, він повернув за ріг і підійшов до зачинених дерев'яних дверей старого кабінету. Хлопець штовхнув їх від себе і ступив через поріг, але те, що постало перед очима, змусило його застрягнути на місці.

   У напівтемряві порожнього приміщення біля стіни стояла Евелін, а поруч із нею тулився той самий огрядний хлопець, який уже неодноразово крутився біля неї. Вони стояли занадто близько один до одного, напівпошепки про щось розмовляючи.

   У той же момент усередині Аурана спалахнула така лють, що в роті пересохло, а дихання перехопило. Він відчув, як гаряча хвиля гніву засліплює розум і заважає нормально мислити. Хто взагалі дозволив їм ослухатися його прямого наказу? Хто вони такі, щоб ставати проти його волі і плювати на сувору заборону?

   Але найгірше було інше. Думка про те, що дівчина сховалася в порожньому кабінеті наодинці з іншим хлопцем, викликала в ньому справжнє божевілля. Вони що, таємно зустрічаються за його спиною? Вони ховаються по закинутих кутках академії, поки він шукає її по всьому замку? Ця підозра розливалася по венах отрутою, погрожуючи ось-ось вибухнути неконтрольованим спалахом темної сили.

   Він із силою зачинив двері за собою, відрізаючи їм будь-який шлях до втечі і почав повільно наступати на перелякану пару. Над його долонею вже збиралася чорна магія, а знущальна посмішка на обличчі лише підкреслювала готовність жорстоко провчити обох порушників.

 - Чистий самогубець, - процідив він крізь зуби, витріщаючись на переляканого Фелікса, який від страху притисся спиною до холодного каменю. - Порушувати мої особисті накази прямо у мене під носом, це треба бути повним дурнем.

   Евелін бачила як темна магія витала навколо пальців Аурана, і чудово розуміла, що ситуація остаточно виходить з-під контролю. За секунду цей хлопець просто знищить Фелікса, і ніхто в академії не зможе його зупинити. А потім зрозуміла, що це той самий шанс, аби обеззброїти розлюченого спадкоємця і врятувати життя своєму другу.

   Тому дівчина злегка повернула голову назад і прошепотіла Феліксу одними лише губами, без жодного звуку.

 - Біжи.

   Фелікс лише здивовано округлив очі, застигши біля стіни. Він взагалі не розумів, як можна втекти з зачиненого кабінету, коли прямо перед ними стоїть найнебезпечніший маг світу.

   Проте Евелін вже не чекала на його реакцію. Вона зробила два рішучих кроки вперед, скорочуючи відстань між собою та розлюченим хлопцем. І перш ніж Ауран встиг підняти руку з підготовленим закляттям чи взагалі щось зрозуміти, дівчина піднялася на навшпиньки. Вона простягнула руки і міцно вхопила його обома долонями за обличчя, змушуючи нахилитися нижче. І в наступну секунду з силою впилася в його вуста солодким та відчайдушним поцілунком.

   У той же момент увесь навколишній світ ніби зупинився на паузі. Гудіння у вухах зникло, а час уповільнився до неможливості. Прямо з їхніх тіл вирвалися дві потужні хвилі сили і навколо них закрутилися чорна темрява Аурана та сліпучі золоті нитки світлої магії Евелін.

   Вони перепліталися між собою, оплітаючи їхні фігури з ніг до голови, а потім спалахнули настільки яскраво та сильно, що здавалося, ніби сама кам'яна будівля академії здригнулася до фундаменту. Магічний вибух пройшов хвилею крізь стіни, розходячись коридорами.

   Коли дівчина повільно відсторонилася і подивилася в його розширені від шоку очі, вона замерла на місці, важко дихаючи. На секунду всередині неї спалахнув дикий сумнів. Вона дивилася на хлопця і намагалася усвідомити, що тільки-но зробила. А що, якщо мама помилилася? Що, якщо вона вчинила неправильно і зробила тільки гірше? Проте бажання вижити переважило будь-які вагання, бо цей поцілунок був її єдиною можливістю врятуватися від його люті.

   Ауран стояв абсолютно спантеличений. Чорні потоки магії над його долонею миттєво згасли і розвіялися безслідно, а руки безсило опустилися вздовж тіла. Він лише мовчки дивився на неї, не в змозі вимовити більше ні слова.

   Скориставшись його повною розгубленістю, Евелін рвучко розвернулася і з усіх сил побігла до виходу. Вона вискочила в коридор і голосно зачинила за собою важкі двері старого кабінету так, що стіни задрижали.

   А Ауран так і залишився стояти посеред порожнього приміщення. Він дивився перед собою позбавленим думками поглядом і намагався повернути контроль над власному тілом. Губи все ще відчували солодкий присмак дівчини, а в грудях пекло від чужої сили, яка просочилася всередину його тіла.

   Лише за кілька хвилин у самій глибині його свідомості знову прокинувся темний монстр. Його зазвичай впевнений та знущальний голос цього разу звучав спантеличено і занепокоєно.

   «Можливо я помилявся, - прошепотіла темрява прямо в його голові. - Можливо, ця дівчина справді є тією самою втраченою істинною парою, про яку казали старші. Але тепер ти опинився у страшній небезпеці. Вона поцілувала тебе першою. Вона була господинею цього моменту і вклала в цей поцілунок занадто багато власних емоцій та прагнення вижити. Вона прив'язала тебе до себе. Відтепер ти більше ніколи не зможеш завдати їй шкоди чи болю. Вона стала твоєю найголовнішою слабкістю та смертельною вразливістю».

   Голос монстра на мить затих, а потім додав уже більш холодним і розважливим тоном.

   «Проте все це потрібно негайно перевірити, аби ми чітко розуміли, як діяти далі і що робити з цією дівчиною».

   Ауран повільно повернув голову і подивився на зачинені двері за якими зникла Евелін. Усередині його грудей кипіла важка та гримуча суміш із люті, болю та лякаючого умиротворення, яке принесла з собою її світла магія.