Розділ 19. Попередження Фелікса та пастка Аурана

   Евелін повернулася до своєї кімнати, тихо опустилася на краї ліжка і довго дивилася в одну точку на підлозі, намагаючись опанувати власні емоції. Їй ніяк не вдавалося викинути з голови події в спальні Аурана. Перед очима безперервно виринало його обличчя, пронизливий погляд, вуста та міцне тіло, по якому стікала вода. Ці спогади пробуджували всередині такі дикі бажання, яких у неї точно не повинно було виникати до цього жорстокого хлопця.

   Неріда вже міцно спала на своєму ліжку, тож і цього разу дівчині вдалося уникнути косих поглядів або зайвих запитань. Евелін роздягнулася, лягла під ковдру і подивилася на темну стелю, а у її голові раптом виникло тривожне запитання. А що було б, якби вони з Нерідою вирішили поговорити прямо тут, у своїй спальні? Чи дізнався б про цю розмову Ауран завдяки своїй темній магії, чи замок захищає приватність студентів? Відповіді на це запитання у неї не було, тож дівчина лише важко зітхнула і заплющила очі.

   Коли вона прокинулася вранці, сусідки знову не було в кімнаті. Евелін швидко підхопилася, вмила обличчя холодною водою, привела до ладу волосся, вдягла форму і вирушила на сніданок.

   У великій їдальні як завжди панував шум. Студенти сиділи за столами, обговорювали майбутні заняття та сміялися. Евелін сіла за дальнім столом і приготувалася снідати. Проте варто було їй зробити лише один ковток чаю, як вона відчула на собі знайомий та важкий погляд. Вона підняла голову і застигла, тому що біля дальньої стіни сидів Ауран.

   Хлопець дивився прямо на неї своїм пронизливим та холодним поглядом. Вона ледь не подавилася чаєм від цього виразу обличчя, бо здавалося, ніби він намагається задушити її на відстані просто силою своєї думки. І через те, що у нього нічого не виходило, хлопець злився ще більше, стискаючи пальці.

   Закінчивши зі сніданком, Евелін швидким кроком залишила їдальню і попрямувала довгим коридором на першу лекцію із зілляваріння. Вона вже майже дійшла до потрібної аудиторії і повертала біля масивної колони, як раптом чиясь міцна рука рвучко схопила її за плече.

   Дівчину з силою смикнули вбік і затягнули в напівтемряву старого закинутого кабінету, де пахнуло пилом і старими книжками. Евелін від переляку вже збиралася голосно закричати і навіть стиснула руку в кулак для замаху, але вчасно зупинилася. Прямо перед нею стояв блідий і переляканий Фелікс, який міцно тримав її за лікоть.

   Вона від такої несподіванки раптово відкрила рота і навіть не встигла поставити ні одного запитання, як хлопець сам озирнувся на двері і почав швидко говорити напівпошепки.

 - Вибач, що так грубо, але у мене не було вибору! Слухай мене дуже уважно, бо часу майже немає. Я вчора ввечері сидів у бібліотеці між далекими стелажами і випадково підслухав розмову кількох дівчат. Вони зібралися разом і обговорювали тебе. Вони планують влаштувати тобі сьогодні дуже великі неприємності.

   Евелін здивовано нахмурилася і відступила на крок від друга.

 - Які ще неприємності? Про що ти взагалі кажеш? - тихо запитала вона.

 - Спочатку вони хочуть зіпсувати твоє практичне завдання прямо на лекції із зілляваріння, - швидко пояснював Фелікс, розмахуючи руками. - Підкинуть щось у твій котел або підмінять інгредієнти, щоб зілля вибухнуло або обпекло тебе. А коли ти після цього поранишся і вирушиш в лікарняне крило, вони перехоплять тебе в коридорі і провчать як слід. Вони хочуть покарати тебе за те, що ти взагалі знаходишся так близько до Аурана і крутишся поруч із ним!

 - Та в чому я взагалі винувата? Це ж він сам тягає мене за собою, карає і змушує ходити в його спальню! Я що, бігаю за ним чи благаю про його увагу?

   Фелікс гірко посміхнувся, покрутив головою і підійшов трохи ближче до неї.

 - Тобі здається, що все очевидно, але їм абсолютно байдуже на справжню причину, - пояснив хлопець сумним голосом. - Головне, що за усім цим стоїть одна студентка, здається її звати Морана. Вона закохана в Аурана вже не перший рік і усім довкола постійно твердить, ніби вони скоро одружаться і їхні родини вже про все домовилися. Вона вважає себе його нареченою, а тут раптом з'являєшся ти і забираєш на себе геть усю його увагу.

   Евелін лише злісно фиркнула у відповідь на ці слова.

 - До того ж, - продовжив Фелікс. - Морана за всі роки навчання жодного разу не була в його кімнаті, хоча дужче за всіх про це мріяла. А ти, новенька дівчина без відомого роду, ходиш туди кожного вечора як до себе додому. Вони просто божеволіють від заздрощів і люті.

 - Якщо ця Морана вважає себе його нареченою, то хай іде до нього і з'ясовує стосунки з ним! - обурилася Евелін, стискаючи кулаки. - При чому тут взагалі я? Чому вона чіпляється до мене, а не до свого дорогоцінного нареченого?

   Фелікс знову сумно посміхнувся і тихим голосом відповів:

 - Евелін, ти справді така наївна чи просто прикидаєшся? Ніхто в цій академії, якщо він знаходиться в здоровому глузді, ніколи не наважиться висувати якісь претензії Аурану або показувати перед ним свій характер. Усі знають, чим це закінчиться. А от ти, не маючи високого рівня магічної сили та захисту впливового роду, є просто ідеальною мішенню для їхнього самоутвердження. Вони хочуть показово покарати тебе, аби проучити всіх інших дівчат і показати, хто тут головний. Бо в цій академії майже кожна друга пускає рожеві соплі за спадкоємцем темного роду і мріє опинитися на твоєму місці.

   Евелін уважно вислухала друга і зрозуміла, що потрібну інформацію вона вже отримала. Тому щиро подякувала Феліксу за попередження, але раптом згадала про сувору заборону Аурана. Хлопець заборонив будь-кому контактувати з нею під загрозою жорстокого покарання. Тому залишатися в цьому напівтемному кабінеті разом із другом було занадто небезпечно для самого Фелікса.

 - Дякую тобі, що розповів усе це, - швидко заговорила дівчина, торкаючись його плеча. - Але нам треба негайно звідси йти. Якщо хтось побачить нас разом, у тебе будуть величезні проблеми, тому ходімо швидше на лекцію!