Розділ 17. Небезпечний момент

   Евелін повільно переступила поріг і зробила кілька кроків углиб приміщення, після чого одразу зупинилася і здивовано оглянула напівтемну спальню. Вона була повністю впевнена, що після ранкової ситуації в практичній залі хлопець чекатиме на неї прямо біля дверей, аби знову наказувати, вимагати і демонструвати власну силу. Проте в кімнаті панувала тиша, і Аураном тут навіть не пахло.

   Дівчина важко зітхнула і поправила бинт на своїй долоні. Чекати на нього годинами і стирчати в порожній кімнаті до самої півночі вона не мала жодного бажання, тому вирішила одразу взятися за це безглузде прибирання, аби якнайшвидше закінчити і піти до себе.

   Вона пройшлася по кімнаті і знову здивувалася, тому що навкруги панував ідеальний порядок. Усі книжки на полицях стояли рівними рядами, на полірованій поверхні столу не було жодної цятки, а килими виглядали абсолютно чистими.

   Ауран явно сам стежив за чистотою у своєму лігві, тож сенс цього покарання залишався для неї загадковим. Евелін дістала з кутка м'яку ганчірку і почала повільно протирати стіл, витираючи неіснуючий пил. Вона переставила кілька підсвічників на полицях, аби зробити цю похмуру кімнату хоч трохи затишнішою, і через пів години вже почала сподіватися, що хлопець сьогодні взагалі не з'явиться.

   Проте у цей момент за її спиною раптом з легким клацанням відчинилися двері. Евелін від несподіванки здригнулася і з радістю подумала, що кімната нарешті порахувала її роботу виконаною і просто випускає її назовні. Вона кинула ганчірку на стілець і рвучко кинулася до виходу.

   Проте дівчина не врахувала того, що прямо на порозі в цей момент з'явився Ауран. Вона не встигла зреагувати на слизькому паркеті і на всьому ходу влетіла прямо в його обійми.

   Хлопець рефлекторно підхопив її за талію не даючи впасти. Вони знову опинилися затиснутими впритул, дивлячись очі в очі. Серце Евелін закалатало в грудях як божевільне, і в її голові миттєво промайнула чітка думка що ось він, той самий ідеальний момент для запланованого поцілунку. Вона згадала слова з материного листа, зціпила зуби і вирішила діяти негайно, поки він не оговтався.

   Дівчина спиралася долонями в його міцні груди і вже піднялася навшпиньки, аби дотягнутися губами до його обличчя. Проте Ауран виявився швидшим. Він спокійно зробив крок усередину кімнати, штовхнув двері ногою за собою і притиснув дівчину до спинки високого дивана. Двері за його спиною із глухим звуком зачинилися і хлопець повільно відпустив її.

 - Куди це ти так розігналася? - із тихою посмішкою запитав він, склавши руки на грудях. - Ти ще не закінчила прибирання.

   Евелін відступила на крок, важко дихаючи від переляку та втраченої можливості. Вона обвела руками абсолютно чисту спальню і відповіла обурливим тоном.

 - Ти сам подивися довкола! Тут ідеально чисто, витирати більше немає чого. Я виконала свою роботу і можу йти.

   Ауран злегка прижмурився і подивився на неї зверхнім поглядом.

 - Спальня дійсно чиста, але у мене є ще купальня, - холодним тоном відрізав він. - І там роботи вистачить надовго.

   Дівчина навіть не встигла висловити своє обурення як хлопець знову міцно схопив її за руку і потягнув за собою в бік бічних дверей. Він без церемоній завів її у просторе приміщення купальні, де стояв великий кам'яний басейн з гарячою водою, і лише там нарешті випустив її.

   Евелін злісно зітхнула, підійшла до полиці з баночками і взяла суху ганчірку. Вона вже збиралася витирати кахель біля води, як раптом почула шелест одягу за спиною. Дівчина повернула голову і застигла від подиву. Ауран стояв прямо посеред приміщення і спокійно знімав із себе сорочку, навіть не звертаючи на неї уваги.

 - Ти що робиш? - скрикнула Евелін, миттєво відвертаючись до стіни. - Ти не можеш почекати, поки я закінчу прибирання і піду звідси?

   Ауран кинув сорочку на дерев'яну лаву і тихо засміявся.

 - Ти можеш спокійно вийти за двері і зачекати поки я помиюся, - із задоволенням промовив він. - Або можеш прибирати прямо зараз і повернутися до себе набагато швидше. Обирай сама, що тобі більше до вподоби.

   Його губи знову вигнулися в ледь помітній посмішці, і він продовжив роздягатися. Евелін міцно стисла ганчірку в руці і стояла обличчям до стіни. У її голові раптом з'явилася тривожна підозра, що, якщо він уже про щось здогадується? Що, якщо він знає про їхній зв’язок і спеціально поводиться так зухвало і дивно, аби спровокувати її на помилку? Проте залишатися в його кімнаті більше потрібного часу вона не збиралася за жодних обставин. Тому дівчина стиснула пальці в кулаки, змусила себе заспокоїтися і продовжила потерти дзеркало біля стіни.

   Проте в якийсь момент все ж не втрималася і коротким поглядом обернулася назад. Ауран у цей момент уже повільно опускався у великий кам'яний басейн. Гаряча вода була покрита густою білою піною майже по його пояс, але його плечі та міцний прес залишалися повністю відкритими. Хвиля дикого сорому миттєво накрила Евелін, і її обличчя спалахнуло яскравим червоним кольором. Вона рвучко відвернулася назад і зробила кілька швидких кроків убік виходу, аби сховатися за високою ширмою. А Ауран відкинув вологе волосся назад і спостерігав за її реакцією.

 - Якщо тобі так цікаво роздивлятися моє тіло, я можу вийти з води і показати більше, - знущальним тоном заговорив він, спираючись ліктями на бортики.

 - Нічого мені не цікаво! - закричала Евелін, стараючись, щоб її голос не тремтів. - Залиш свої показні виступи для тих дівчат, яких ти постійно тягаєш у свою кімнату! Їм це напевно дуже подобається!

   Проте відповідь хлопця змусила її повністю завмерти на місці.

 - Я нікого сюди не воджу, - абсолютно спокійно і серйозно сказав Ауран. - Ти перша дівчина, яку я особисто впустив у свою спальню за всі роки навчання.

   Евелін повільно визирнула з-за ширми і здивовано подивилася на нього.

 - Що? Серйозно? І чому ж це? - розгублено запитала вона не стримавши цікавості.