Розділ 16. Гра на виживання

   Після розмови з цілителькою та секретами від мами, Евелін повернулася до звичайного навчального розкладу. Вона пересувалася коридорами замку майже беззвучно, мовчки прямуючи за Феліксом або Нерідою. Друзі не ставили зайвих запитань, але постійно трималися поруч, озираючись по сторонах і показуючи їй шлях до наступних аудиторій. Евелін цінувала цю безшумну підтримку, бо зараз їй найменше хотілося вступати в довгі пояснення.

   Аурана вона не бачила аж до самого обіду. Вона вже почала сподіватися, що хлопець вирішив дати їй спокій, проте коли дівчина переступила поріг їдальні, ці ілюзії миттєво розвіялися. Він уже сидів за своїм звичним великим столом біля дальньої стіни. Ауран розслаблено відкинувся на м'яку спинку дивана, закинув ногу на ногу і спирався підборіддям на руку, ніби думав про щось дуже далеке та важливе.

   Проте як тільки Евелін з'явилася в дверях, хлопець одразу ж зафіксував свій погляд прямо на ній. Його блакитні очі уважно і безперервно супроводжували кожен її крок, поки дівчина не сховалася за високими кам'яними колонами біля дальнього столика.

   Евелін опустилася на стілець, намагаючись не зважати на цей тиск. Вона підсунула до себе тарілку з гарячим обідом і почала швидко їсти. Їй потрібно було якнайшвидше набратися сил перед важким вечором. Тому коли з їжею було завершено, дівчина піднялася з-за столу, розправила плечі і рушила до виходу. Проходячи повз колони, вона на секунду затримала погляд на Аурані і подивилася на нього так твердо й рішуче, ніби цьому хлопцю вже варто було її побоюватися.

   А залишок навчального дня минув відносно спокійно і без нових сутичок. Евелін сиділа на лекціях, максимально зосередившись на словах професорів. Вона старанно записувала кожне важливе правило у свій зошит, роблячи збоку особливі помітки, зашифровані позначки та знаки, які були зрозумілі тільки їй одній. Дівчина твердо вирішила вчитися з усіх сил і вбирати всі знання як губка. Вона мусила стати справді сильною відьмою, аби вистояти і протиставити щось не лише найпотужнішому спадкоємцю темного роду, а й хлопцеві, який за рішенням самої долі виявився її істинною парою.

   Евелін постійно обмірковувала правду, яку дізналася. Вона чудово розуміла, що сам Ауран навіть не здогадується про існування цього прадавнього зв'язку між ними, і це була її найбільша козирна карта. Це грало їй на руку краще за будь-які магічні закляття. Якщо від першого поцілунку повністю залежало те, хто кого до себе прив'яже і хто стане господарем становища, то вона мала намір скористатися цим шансом першою. Вона збиралася поцілувати його сама, аби убезпечити власне життя і не перетворитися на іграшку в його жорстких руках.

   Евелін тверезо дивилася на речі і чудово усвідомлювала реальність. Вона розуміла, що немає жодного сенсу намагатися вирішити все мирним шляхом чи пробувати про щось із ним домовитися. У казках та книжках, можливо і бувають альтернативні варіанти чи компроміси, але в реальному житті кожен прагне лише влади і контролю. Особливо такі люди, як Ауран, у чиїх жилах пульсує темна сила і живуть справжні монстри.

   Вона готувалася боротися до самого кінця і вийти з цієї сутички єдиним переможцем. Проте дівчина вивела для себе одне найголовніше і найсуворіше правило, яке не можна було порушувати за жодних обставин. Вона не повинна закохатися в цього хлопця. Вона знала, що любов робить людей м'якими, вразливими і дарує дурні ілюзії, а в її ситуації це означало б миттєву поразку і загибель.

   Коли всі лекції нарешті закінчилися, Евелін швидким кроком повернулася до своєї кімнати, мовчки склала зошити на стіл, залишила сумку, поправила форму і одразу ж вирушила в бік чоловічого гуртожитку.

   Дівчина йшла напівтемними коридорами де горіли лише поодинокі настінні світильники, і детально обмірковувала кожен свій майбутній крок. Вона чудово розуміла, що сьогоднішня ніч стане вирішальною. Вона або програє остаточно і стане його служницею, або виграє і поверне собі контроль над власним життям. Втекти від нього все одно не вдасться, бо його темрява знайшла її навіть в іншому світі серед звичайних людей, а в цьому магічному світі сховатися було взагалі неможливо.

   Евелін знала, що якщо він першим зрозуміє, ким вона є насправді, усе миттєво перетвориться на жорстоку гру на виживання. Вона ще не була настільки сильною і досвідченою, щоб вистояти проти найсильнішого темного мага в прямому відкритому бою.

   Підійшовши до знайомих масивних дверей на верхньому поверсі, дівчина на одну секунду замерла. Вона зробила глибокий вдих, заспокоюючи серце, простягнула руку вперед і поклала долоню на холодну металеву ручку. Вона рішуче натиснула на неї і повільно переступила поріг, входячи в напівтемряву особистого лігва своєї істинної пари, яку їй належить приборкати, підкорити і просто вижити.