Розділ 14. Загадкове попередження

   Професор повільно підійшов ближче, нахилився над дівчиною і уважно оглянув її почервонілу долоню, на якій вже вискакували великі прозорі пухирі. Він важко зітхнув, випростався на повний зріст і розвернувся до всієї аудиторії. Студенти стояли в повній тиші і з острахом переглядалися між собою.

 - Дівчина поранена і їй потрібна негайна допомога, - промовив професор гучним голосом, який відбився від кам'яних стін практичної аудиторії. - Хто з присутніх готовий прямо зараз провести новеньку студентку до лікарняного крила?

   У залі панувало мовчання і жоден з студентів навіть не ворухнувся. Усі чудово пам'ятали сувору заборону Аурана і знали, що будь-який контакт із цією дівчиною обернеться великими неприємностями. Студенти лише опускали очі в підлогу або вдавали, що уважно розглядають власні конспекти. Неріда з Феліксом стискали кулаки і сиділи з блідими обличчями, бо не могли порушити наказ прямо на очах у всієї академії.

   Професор кілька секунд спостерігав за цією незрозумілою мовчанкою, а потім перевів погляд на перші ряди, де стояв білявий спадкоємець. На обличчі професора з'явилася легка, ледь помітна іронічна посмішка.

 - Ну що ж, раз із першого ж дня між вами спалахнула така вибухова пристрасть, то хай Ауран сам і проведе дівчину до цілительки, - спокійно підсумував професор.

   Евелін від цих слів аж сіпнулася на підлозі. Вона відкрила рота і вже збиралася голосно обуритися та відмовитися від такої компанії, але просто не встигла вимовити жодного слова.

   Ауран рушив до неї швидким і рішучим кроком. На його обличчі не було жодної емоції, але очі палали від обурення. Він нахилився, грубо схопив її за руку вище зап'ястя і з силою смикнув угору, змушуючи дівчину негайно піднятися з підлоги. Його пальці стиснули її шкіру так міцно, що вона мимоволі тихо зашипіла від болю. Навіть не чекаючи, поки вона повністю підніметься, хлопець розвернувся і силою потягнув її за собою.

   Усі студенти в аудиторії так і залишилися з відкритими ротами від повного шоку. Вони переглядалися і не вірили власним очам, бо Ауран завжди тримався від усіх на відстані. Він ніколи не дозволяв нікому торкатися себе і тим більше сам ніколи не торкався інших дівчат. А зараз просто відкрив двері і витягнув новеньку в коридор прямо на очах у професора.

   Вони йшли довгими і прохолодними коридорами замку у повній мовчанці. Вірніше, Ауран просто швидко крокував уперед, фактично тягнучи дівчину за собою. Його кроки були занадто великими, тож Евелін доводилося майже бігти слідом, щоб не впасти на кам'яну підлогу.

 - Відпусти мене! - намагалася вирватися дівчина, смикаючи рукою. - Ти чуєш мене чи ні? Мені боляче, відпусти негайно!

   Ауран навіть не обертався і повністю ігнорував її слова. Він лише міцніше стискав її зап'ястя, просуваючись углиб корпусу, де розташовувалися масивні кам'яні сходи. І коли вони почали підніматися вгору, терпіння Евелін остаточно увірвалося. Вона різко затормозила, з усіх сил уперлася ногами в кам'яну сходинку і відхилилася корпусом назад, створюючи противагу.

 - Відпусти мене я сказала! - закричала вона на весь коридор. - Я можу йти сама, мені не потрібна твоя допомога!

   Ауран зупинився настільки різко, що дівчина від несподіванки не втримала рівновагу. Хлопець рвучко розвернувся до неї всім тілом і нахилився прямо до її обличчя. Евелін злякалася цього раптового руху і намагалася швидко відступити назад. Проте її нога зісковзнула з краю кам'яної сходинки і вона почала падати спиною вниз із високих сходів.

   Усі її думки миттєво зникли від страху перед падінням. Але в останню секунду рука Аурана на автоматі смикнулася вперед. Він рвучко підхопив дівчину за талію і з силою притягнув до себе, не даючи їй полетіти униз.

   Евелін міцно уткнулася обличчям в його плече. Вони застигли на вузькій сходинці в повній нерухомості. Хлопець міцно тримав її за талію, відчуваючи, як прискорено калатає її серце. Він зібрався з думками, відкрив рота і вже хотів висловити їй усе своє обурення та розказати, що він про неї думає, але раптом зустрівся з нею поглядом.

   Евелін дивилася на нього знизу вгору. Її очі були повні нестерпного болю, і в них почали збиратися гіркі сльози через біль в руці. Цей беззахисний погляд настільки збив хлопця з пантелику, що всі підготовлені жорстокі слова просто вилетіли з його голови. Він застряг на місці і просто мовчки дивився в її очі, забувши про свою лють.

   Ця пауза тривала кілька довгих секунд, поки до Аурана не повернувся контроль над собою. Він рвучко відсторонився від дівчини, відпустив її талію і злегка штовхнув її долонею в плече, примушуючи рухатися далі по сходах.

 - Крокуй швидше і не затримуй мене, - байдужим тоном промовив він, намагаючись повернути обличчю звичний вираз. - Тобі ще сьогодні прибирати в моїй кімнаті, пам'ятаєш?

   Евелін знову зупинилася на наступній сходинці, повернулася до нього і окинула його обурливим поглядом.

 - Ти що, свиня, що в тебе в кімнаті треба прибирати кожного божого дня? - голосно випалила дівчина, стискаючи ліву руку в кулак. - Ти взагалі не вмієш дотримуватися порядку у своїй кімнаті? До того ж я поранена! Моя рука обпечена, і я не зможу нічого прибирати як мінімум кілька днів, поки все не заживе!

   Ауран не зробив ані кроку назад. Навпаки, він повільно піднявся на одну сходинку вище і знову почав наступати на неї. Дівчина відступала, поки її спина не вперлася в холодну кам'яну стіну коридору. Хлопець навис над нею і процідив прямо в обличчя.

 - Це тільки твої особисті проблеми. І взагалі, за прямий напад на спадкоємця знатного роду ти за нашими законами взагалі могла втратити життя прямо на місці. Тому тобі варто радіти моєму милосердю. А зараз ти йдеш до цілительки, а рівно о шостій вечора я чекаю на тебе в моїй спальні. Зрозуміла мене?

   Він випростав спину, розвернувся і спокійним кроком пішов далі по коридору, навіть не чекаючи її відповіді. А Евелін залишилася стояти біля стіни. Від цієї постійної несправедливості та пекучого болю в руці по її щоках раптом забігли гарячі сльози. Дівчина швидко змахнула їх рукавом, зціпила зуби і пішла слідом за ним, аби не залишатися на самоті в цьому порожньому коридорі.