Розділ 9/1

З другим завданням починають з Жана.

- Мій клієнт отримає навіть більше, ніж замовляв, - інтригує підступний суперник.

- Невже? - тато підкидає брови.

- Якщо з точністю розробити під нього логістику. Він зможе побачити і гори, і океан, і потіти від спеки не доведеться. Навіть знайшлися варіанти на вигідне поселення в міні-готелях. Все на його вимогу, включаючи затемнені вікна і обов'язкову музичну програму - надати не зможемо. Але я перевірив. Можна взяти в оренду жалюзі. У сусідньому готелі послухати концерт. Туди пускають до входу в ресторан. В умовах клієнта просто вечорами слухати живу музику. Отже, сходить, якщо так подобається.

- І навіщо б йому пертися в сусідній готель? Ніхто на таке не погодиться, - сперечаюся, сильно напружуючись.

Нічого собі, логістику він задіяв!

- Мій клієнт цьому зрадіє. За його запитами, людина непосидюча, з часто мінливим настроєм. Боїться спеки, хоче економно побачити все, на що, швидше за все, відкладав роками. Можна зробити висновок - людина проста, і ніколи не відмовиться десь зекономити. Я впевнений, що він піде туди і замовить довбані жалюзі. Головна мета поїздки для нього переможе. І він буде наш, в інші агентства вже не піде.

Дмитро Іванович і Олена схвально підтримують. Називають оригінальним підходом. І моя впевненість скочується все нижче і далі під стілець.

- Єво, ми слухаємо тебе?

Ех, переписати вже нічого не вийде.

З логістикою не знайома настільки, як Жан. По сусідніх готелях не бігала з'ясовувати переваги.

- Хочу запропонувати моєму клієнтові поїздку замість Мальдів до курортної зони Албанії. Навіть називають те місце європейськими Мальдівами. Витрати на бюджет менше в чотири-п'ять разів. Білий пісок, вода чиста. Можна знайти маршрут без літака. І навіть з котом поїхати вийде!

У відповідь мені задумливе мовчання.

- Тобі не здається, що ти вкрала чиюсь мрію? - запитує всезнайка Жан.

- Дивлячись на тебе, можна не сумніватися!

- Ми про клієнта зараз говоримо.

- Ти не суддя тут, - пирхаю і відвертаюся.

- Гей, молодь. Не починайте. Вам ще дружно працювати тут цілий місяць, - тато нас намагається мирити.

Дарма.

З ким-ким дружно, але не з цим французьким бульдогом!

Після перерви трапляється те, що я й передчувала. Жан отримує цілий бал, я зі своєю половинкою від бала. Підтримав тільки Дмитро Іванович - кому не щастить у конкурсах, пощастить у коханні.

Трясця!

Залишається завтрашній останній день.

Ну я вже постараюся. Познайомлюсь з цією як її... логістикою. Винахідливість часто виручала мене. Але суперник попався занадто шкідливий.

***

Останній день конкурсу.

Я б могла дістатися без проблем на автобусі або таксі. В ідеалі здати курси водіння, брати обіцяли машину подарувати, але з умовами, що я здам їм особисто іспит.

Що в підсумку? Дивом права отримала. Брати іспит не прийняли. Демид навіть судитися хотів з моїм інструктором за те, що погано навчив. Ось зароблю свої гроші, тоді і питати не буду. Звикли вважати малявкою і нахабно командувати.

Ух, як складно, коли в родині багато владних чоловіків.

І такий же зведений негідник, дякувати таткові!

Він би у мене навіть на велосипеді іспит не прийняв. Та взагалі я в його очах повна дурепа, від якої користі менше, ніж від його старого годинника. Вчора він зупинився, але Жан його не зняв. Під час конкурсу, коли таємно хвилювався, крутив ремінець на зап'ясті.

Нічого від мене не приховаєш. В обидва спостерігаю за зведеним лихом!

- Єв, ти впевнена, що мені треба бути присутнім?

- Ваню, треба. Нехай знає, що без його таратайки обійдуся!

- Якщо ображає, тоді скажи чим?

- Сам побачиш його зарозумілу пику. Все зрозумієш! Вези вже швидше.

Стрибаю на мотоцикл молодшого з моїх братів. У Вані сьогодні видався в лікарні вихідний.

Він не рвався, звісно, в супровід. Але я попросила, пояснивши ситуацію. Жахливий злодій на ім'я Жан, навмисно все робить, щоб забрати фірму тата. Цього вистачило. Ваня тут, на розбірки зі мною збирається.

Ми мчимо на величезному мотоциклі. Верчу головою в шоломі та думаю, навіщо мені машини, коли можна так легко, з вітерцем. Мені подобається з Ванькою ганяти. Раніше виходило частіше, потім його складна робота, друзі, дівчата...

- Ну як? Готова утерти ніс найжахливішому зі злодіїв? - запитує брат, допомагаючи спуститися на землю.

- Йому тільки цеглою допоможе утерти. Знаєш, який упертий? Сумління немає ніякого!

- Гаразд, треба на нього подивитися. Поговорю з дядьком Льонею. Пам'ятай, я за тебе.

- Дякую, Вань. Ти скоро зрозумієш, який він…

Проковтую різні лайки. У мене для Жана багато вже накопичилось. Краще потім, не зараз. Адже безсоромний злодій чужого місця в офісі, підходить прямо до нас.

Навіть не хочу з ним вітатися після вчорашнього. Натягую на обличчя невдоволення.

- О-о, справжній Астон Мартін! Оце крутяк! Я бачив, що такі з лімітованих малими випусками, - із захопленням реагує зведений.

На мене - нуль уваги. І моє "привіт" теж до лампочки.

Зате як на мотоцикл витріщається, немов хоче обійняти і любити нескінченно.

- Вісімдесят вісім примірників у цій Про-серії, - обережно відповідає брат.

- Очмані-іти. Помацати можна?

- Давай, - знизує плечима Ваня. - Їздити хоч вмієш?

- За літо намотав понад десяток тисяч кілометрів. Але це у батька, там дороги зручніше. Тут на машину пересів і сумую, - прямо так щиро від нього, що я взагалі отетеріла.

Кхм-кхм.

- Якщо що, це Жан, - вношу ясність.

- Жахливий злодій? - киває брат на смаглявого хлопця в темних джинсах і білій сорочці.

- Так, це я, - не відмовляється хоч.

- Іван, - простягає брат руку.

Потискують один одному.

І повинні б уже грубо розбиратися.

Але ні, вони продовжують обговорювати мотоцикли. Називати незрозумілі деталі та терміни у мотосправах. Коли нам потрібно за часом заходити, ці двоє ніби добре знайомі приятелі.