Розділ 9

Все-таки до мене переходить черга першою звітувати. Жан адже такий чемний джентльмен, поступився, побажав на очах боса “Успіхів!” Ну що б йому.

Мій вибір готелів приймається. Потім видає Жан, що підібрав. Нас відправляють у коридор до кавомашині. Комісія перевіряє та радиться.

- Тут миші бігають, - нічого іншого не спадає на думку, як залякувати зведеного.

- Не труять хіба? - підкидає брови.

- Ой, все пробували. Нічого не допомогло.

- Ну авжеж, я помітив. Одна ще досі бігає особливо спритна, - і впивається глузливим поглядом в мене.

- Послухай, Жане, - переходжу на тон тихіше, шиплю: - я знаю, що ти не той, за кого себе видаєш. І доведу це.

- Яким чином? Продовжиш поводити себе, як дрібна скалка в дупі?

Він і оком своїм карим не кліпнув на підозри. Привалився до підвіконня і потішається.

- Знайду шляхи, - розправляю войовничо плечі. - І завтра не поїду з тобою!

- Все, так мене ще не лякали. Єво, добий, що взагалі з моїх очей кудись зникнеш?

- Це ти зникнеш! Тут моя територія!

- Невже помітила?

Уф-ф!

Ненавиджу. На все у нього підколи зі злою іронією.

Нас викликають повернутися до кабінету для оголошення результатів.

Неймовірно, але диво трапляється!

Привіт, справедливосте!

- Бюджетне місце у Єви включає на одну послугу більше. Жане, різниця лише в дитячому майданчику на території. Але погодься, при однакових запитах, перевага для сімей буде у виборі Невади. За іншими показниками ви були рівні. Так, і з лакшері-преміум ви вибрали один і той же готельний комплекс.

Схоплююся зі стільця. Забувшись, підстрибую. Згадую, що я тут в серйозній сутичці беру участь. За трон боса!

І вже стала ближче до нього на одну сходинку!

- Перша перемога за мною. Отже, так і далі піде! Жане, ну ти не засмучуйся, в кафе люблять брати барменами міцних хлопців.

- Цікаві спостереження, - хмикає Жан.

І мій тато теж придивляється. Куди це доньку носить на барменів витріщатися?

- Доню, ти розумниця. Але завдання перше і за нього пів бала лише даємо.

- Що? Які пів бала? Я одна подумала про дітей!

- Оце добре, Євко. Готуйся заздалегідь, - з екрану наставляє Дмитро Іванович.

- Хм-м... міцні хлопці в барах мені подобаються, - задумливо вставляє Олена.

Загалом, божевільня або конкурс, у нас триває.

Друге завдання перетворюється на тортури. Все-таки мені ближче підбирати готелі. Розглядати картинки обожнюю.

А на картці нічого подібного. Якийсь примхливий турист вимагає з мізерним бюджетом відправити його на Мальдіви. Він боїться летіти літаком, плисти на кораблі, вегетаріанець і обов'язково бере з собою кота.

У Жана там теж випадок складний. Він уже зосереджено стукає пальцями по клавіатурі. Скоро вигадає, як мене обійти.

- Можна допомогу залу? - питаю, розгубившись.

- Не нас, доню. Ми ж комісія.

- А допомога не комісії?

- Якщо Жан не буде проти. Інакше нечесно вийде, - відгукується Дмитро Іванович.

- Жане, я можу зв'язатися з групою підтримки? - не благаю, звісно, але змушена про таке ганебно питати.

- Я не проти, якщо тобі це потрібно, - Жан відривається на хвилину від завдання, пересмикує байдуже плечима та продовжує своє.

Впевнена, при татові хоче здатися з усіх боків позитивним. Таким, що постав на поличку, а він ясним сонечком заблищить.

Дзвоню Кості. Він азартний, кмітливий. Щоправда, грубуватий.

Комісія дала умову на допомогу з увімкненим на гучність зв'язком. Незручно виходить. Але хоч так.

- Кость, я на конкурсі на місце боса, - швидко вводжу брата в курс справи, коли він приймає виклик.

- Ну мала, який з тебе бос? - на тому кінці гучне реготання.

- У мене дві хвилини на допомогу. І ти будеш іржати?!! - ух, я розлютилася.

- Гаразд-гаразд, тільки п'ять секунд почекай. Дівчата, на репетиції працюємо в купальниках. Увечері знімете. Марате, перевір бар! І стіни від крові нарешті відмийте!

Голова Жана над ноутбуком підстрибує.

Що, дати адресу на завтра, куди на роботу піти?...

- Ну, я слухаю?

Швидко читаю текст з картки.

- Записуй, сестричко. Шановний туристе, а чи не відправитися вам з котом на Мальдіви до села за містом? Летіти і плисти не треба, кіт для мишей знадобиться. Фрукти і ягоди самі там назбираєте. Бюджета вистачить!

- Костю, а якщо він відмовиться?

- Посилай до біса в дупу!

- Все? Більше немає варіантів?

- Є ще. Пиши адресу. Ми з хлопцями під'їдемо умовляти. Після нас він на все що завгодно погодиться.

Тато показує, що вже більше двох хвилин пройшло. Комісія заслухалася, тепер взагалі з нас сміється.

Швидко прощаюся з Костею. Краще б подзвонила Демиду!

Підбираю під бюджет туриста інші варіанти запропонувати. З його грошима він навіть не наблизиться до Мальдівів. Тим паче що відмовився летіти.