Розділ 5/1

- Ти тут? - Жан мене ловить на підслуховуванні.

Хоча почекайте. Це я у себе вдома! Де хочу, там і стою. І взагалі я пил протирала. Проводжу пальцем по спинці дивана.

- Прийшла гроші віддати. Краще забери. Мені нічого від тебе не потрібно!

Ще виб'є і зариє, не дай Боже.

- Сказав адже, закрили тему з кондитерською, - зі мною його тон інший, ледачий і образливо зверхній. - Це дрібниці, Єво. Просто не плутайся у мене під ногами.

- Тоді не лізь у фірму мого батька. Я тобі не довіряю!

- А я тобі. Ну то що? Мені потрібно пройти довбану практику в країні навчання.

- Зауваж, ти програєш, Жане.

- Насмішиш мене пізніше, на стільці у приймальні.

З викликом підкидаю підборіддя. Не знаю, як виглядає, я ж дрібна комашка в порівнянні з ним.

Жан пропалює чорними очима, ніби з цікавістю. Раніше, як на порожнє місце дивився або зі злим роздратуванням.

- А гроші я поверну все одно!

Нехай як хоче, останнє слово за мною. Він на території Рудіних.

Всунути йому в руки не вийшло. Вже тато до нас заглянув, чого так довго, коли символічний торт на столі зачекався.

Поки ніхто не бачив, я засунула гроші в піджак Жана, що висів на стільці. Залишок вечора змушувала себе проводити позитивно. Тягнула посмішку для тата і його обраниці. Для зведеного нахаби - обійдеться.

Занадто він дивний і підозрілий. Судячи з телефонної розмови, навіть небезпечний.

Швидше за все, з криміналом пов'язаний. Розумник і злодій. Все-то встигає!

Після гостей, займаюсь прибиранням. Тато поїхав проводжати наречену. До ранку його можна не чекати. Вони дорослі люди, я все розумію.

Заходжу до себе в спальню. Падаю на ліжко. Довго дивлюся у стелю, обмірковуючи план боротьби з конкурентом на тимчасове місце господаря.

У мене є відкладені гроші. Можна купити йому квиток. Та хоч до його батька у Францію відправити. Тільки як, отакого міцного хлопця, вийде закинути в літак? Його навіть з місця не зрушити, поки сам не вважатиме за потрібне.

Ех, наречена тата з неприємним сюрпризом виявилася. За що ти так з нами, Ірино?!

Перевертаюсь. Подушка з'їжджає. Відкидаю її і завмираю з відкритим ротом.

Прямо під моєю подушкою згорнуті кілька купюр. Ті самі гроші з піджака Жана, повернулися знову до мене.

Як? Коли він встиг?

Це що, містика?!

Він більше не виходив до від'їзду, здається…

Мені б знадобився час. Спочатку виявити гроші в кишені (найчастіше перед пранням там знаходжу). Гаразд, нехай швидше знайшла. Далі потрапити до спальні дівчини. Не кинути де-небудь. А підсунути їй на ліжко. У священне місце!

Ясно, Жан мене обіграв. Показав, з ким маю справу. Тепер, виходить, останнє слово за ним. Буде складно з таким конкурентом боротися.

Ой! Біжу перевіряти, чи зачинені двері. Хто знає, на що ще здатний зведений негідник. Страшно перевіряти. Якщо він непомітно проникає в чужі спальні та по телефону погрожує когось зарити.

Але я Рудіна, а ми легко не здаємося!